«Лельо» — ніжне українське слово: що воно означає та звідки походить
Забуте слово з Гуцульщини
«Лельо» та «леля» — саме так на Гуцульщині в минулому ніжно називали батька й матір. Ці слова належать до особливого пласту української лексики, у якому часто повторюється звук [л], переважно м'який. Такі слова пов'язані передусім із дитинством, родиною та близькими людьми.
На особливості цієї групи слів звернула увагу у своєму Instagram репетиторка Оксана Миколаївна. Пише Радіо Трек з посиланням на Главред.
Пояснення їхньої появи досить просте. Дитяче мовлення формується з найпростіших для вимови звуків, тому перші слова часто мають короткі склади, які повторюються або схожі між собою. За таким принципом виникли знайомі з дитинства «мама», «баба», «тато», «дідо», «ням-ням» та «ава».
Від «лелії» до слова «леліяти»
Цікавим є давнє слово, яким позначали особливе почуття до дитини. Сьогодні воно практично вийшло з ужитку.
Як розповідає репетиторка, раніше в українській мові використовували іменник «лелія» з наголосом на [е]. Він означав любов до дитини.
Саме це слово, за поясненням Оксани Миколаївни, допомагає зрозуміти походження дієслова «леліяти». Воно означає піклуватися про когось, доглядати, плекати, берегти та оточувати турботою.
«Ляля», «лялька», «люлька» та «ой леле»
Схоже звучання можна помітити й у низці слів, які використовуються в сучасній українській мові. Маленьку дитину можуть називати «ляля», іграшку у вигляді людини — «лялька», а дитяче ліжечко або колиску — «люлька».
Водночас репетиторка зауважує, що не всі ці слова мають спільне походження. Проте їхня звукова схожість справді привертає увагу.
До цієї ж мовної традиції можна віднести й емоційний вигук «ой леле». За словами Оксани Миколаївни, саме його українці можуть використовувати, коли сильно лякаються, тоді як у російському мовленні в подібній ситуації часто можна почути «мамочки».
Радіо Трек: НОВИНИ
