Легендарний бард, поет і музикант Олександр Смик пішов у засвіти сьогодні (ФОТО)
Він був справжньою зіркою Рівного у 90-ті
Важка втрата для всіх, хто знав цю яскраву людину. Не віриться... Не віриться, що ми вже не почуємо його сміху, його голосу та його пісень -- у живому виконанні.
Олександр Смик — постать надзвичайно виразна та багатогранна: бард, поет, співак, драматург, візіонер, організатор і просто дуже творча, гарна та елеґантна людина.
Сам родом із Сумщини він закінчив РДГУ й залишився на пару яскравих десятиліть у Рівному, упродовж яких Олександр відбувся і як митець, і як особистість.
Тут він навіть одного разу мало не став депутатом ВРУ від партії «Зелених». Але не склалося.
Пізніше Олександр Смик переїхав до Тернопільщини: спочатку до Кременця, а потім і взагалі до Тернополя, де довший час обіймав посаду керівника управління культури міста.
Останні роки Олександр Смик боровся з онкозахворюванням.
В соцмережах багато людей висловлюють жаль та співчуття з приводу смерті цієї неймовірно гарної людини та Митця ...
Останній вірш Поета, якого він написав буквально в ніч своєї смерті:
ДОВІДКОВО:
- Смик Олександр Іванович (народився 26 жовтня 1957 в с. Грузьке Кролевецького р–ну Сумської обл.) — український бард, драматург. Член національних спілок України: театральних діячів, кобзарів, журналістів та Всеукраїнської музичної спілки.
- Закінчив (1977) Рівненський державний педінститут (педагогічний факультет) та Київський університет ім. Т.Г.Шевченка (1983).
- Автор концептуальних розробок музичних фестивалів: “Тарас Бульба”, “Вивих”, “Повстанські ночі”, “Лаба”, “Золоте підпілля”, “Зелений цвіт — цвіт надії”, “Кобзарські сезони Волині”.
- Організатор першого приватного Будинку творчості “Потік Ірва” (2004).
- Найкраще Олександра Смика (музика, вірші, вокал): “Шануймось, панове” , “Жінка другова”, “Пане підпоручнику”, “Скільки літ”, “Не вір мені, не вір”, “Мені потрібно зовсім небагато”, “Волинь”, “Твоя і моя Україна”, “Пісня дружині”, “Берегиня”.
Радіо Трек: НОВИНИ
