«Тут, мабуть, не бувала влада». Медзаклад з книгою відгуків для пацієнтів є у Рівному (ФОТО)
І вона - на видному місці
«Мабуть, представники влади ніколи тут не бували», - подумалось, коли я вперше потрапила у відділення відновного лікування міської дитячої лікарні Рівного, що на вулиці Пересопницькій, 150.
Приміщення, де мала пройти лікування моя дитина, нагадувало мені стару-престару сільську школу зі старезними, 100 разів фарбованими дверима, і такими ж давно фарбованими стінами. Та й меблі у коридорі - теж були не першої свіжості.
«Невже таке буває? І це - в обласному центрі?» - дивувалася я, стоячи під кабінетом масажистки.
Чекання щось розтягувалося. Бо хтось зайшов на масаж. А мені треба було записати на процедури сина. Аж тут до мене підійшла невеличка худенька жінка у лікарському халаті. Поцікавилася, у чому проблема.
Я не зразу і зрозуміла, що це - заввідділення: настільки не в'язався її тендітний вигляд зі створеними в моїй уяві образами керівників відділень. Тим паче, що й керівників, які б самі підходили, щоб розрулити черги під кабінетами, у медзакладах досі не зустрічала.
Так і почалося наше знайомство з Ольгою Туровською. Вона пояснила, що
у них дуже багато маленьких пацієнтів і на процедури треба записуватися заздалегідь. Черги - за місяць і за два.
Ще більше вразила тим, що, записуючи на процедури, перевірила в електронній системі, чи не має дитина до них протипоказань. І виявивши їх, замінила деякі з процедур на ті, які дитині не нашкодять.
Здивували й інші працівники закладу. Лікар-рефлексотерапевт Юрій Єремєєв своїм маленьким пацієнтам, щоб не боялися процедур,
вручав кожен раз по цукерці. А, бувало, щоб розважити і підбадьорити, перед цим ще й цукерками жонглював, як справжній фокусник.
З розумінням до мого непосиди ставився і лікар-реабілітолог Дмитро Салівонов, дозволяючи
дивитися мультики, книжки під час масажу. А його професійні руки в цей час робили все необхідне, щоб м'язи дитячих ніжок розслабилися і почали працювати так, як потрібно.
А ще Дмитро Салівонов давав цінні поради щодо подальшого лікування.
Мій син процедур щодня чекав, наче походу у якийсь дитячий розважальний центр (ви бачили таке, щоб діти любили ходити у лікарню?).
Ще зауважу, що ніколи до того часу син не любив малювати. Але якось, коли чекали на процедури, йому одна з працівниць закладу подарувала великий аркуш із зображенням Кота у чоботях, якого треба було розфарбувати, і фарби.
- Це ми діткам, які завершують лікування у нас, робимо такі подарунки, - пояснила Ольга Туровська і звернулася до мого сина: - Покажеш мені, як розфарбуєш, що у тебе вийшло?
Моя дитина відповідально поставилася до слів «улюбленої тьоті-лікарки». І вдома сіла за розмальовування. Відтоді і почала малювати, хоча досі цим заняттям не можна було зацікавити і я хвилювалася, що рука малого не буде готова до письма у школі.
Приємні зміни у відділенні
...Перед Днем медика я не могла не прийти у відділення, щоб не привітати тих, хто справді чуйний і людяний, по-справжньому любить дітей і дарує їм здоров'я.
Була приємно здивована, що за якийсь місяць (чи два?), що там не була,
у закладу з'явився пандус.
А в коридорі на стенді - Книга відгуків для відвідувачів (ви бачили таку хоч в одному медзакладі?).
А особливо вразило, що якраз у цей день у відділення привезли подарунок - обладнання для реабілітації дітей, хворих на ДЦП. І це зробили не представники влади, не депутати, не заможні спонсори, а батьки дитини з інвалідністю, яка тут пройшла курс лікування.
А коли вирішила розповісти про відділення відновного лікування на сторінках сайту Радіо Трек і почала шукати про нього інформацію в інтернеті, виявила, що від лікування тут такі ж позитивні враження, як і в мене, були і в батьків інших дітей:
Радіо Трек: НОВИНИ
