«Іво Бобул був цілком правий, коли відмовився говорити мовою фемінізму», - Сергій Чаплигін (ФОТО)
Стисло про епістемологію
Після першої хвилі обурення словами та поведінкою Іво Бобула в інтерв’ю для Емми Антонюк, почали звучати голоси й на захист відомого артиста.
При чому це голоси часто значно молодших, але теж відомих українських рок- та попмузикантів, які тепер вважають винною в згаданому ексцесі саму ведучу, яка «кривлялася та маніпулювала», в той час, як Іво Бобул, на їхню думку, «не сказав нічого такого, чого б загалом не говорили люди старшого покоління своїм дітям».
Мовляв, може Бобул і сказав щось зайве, але сталося це саме тому, що ведуча хотіла подібного ефекту і сама спровокувала його на те, аби встати і піти.
Ми не збираємося дискутувати з такою точкою зору, але наведемо дещо інший погляд на ситуацію: глибший та об’ємніший. Автор Сергій Чаплигін — український філософ, історик релігії, соціолог, структурний лінгвіст, перекладач та громадський діяч.
Можливо, не кожному буде легко подужати його текст, але...
Чому мова не нейтральна...
- Іво Бобул – сексист!
- Нє, це шось таке образливе. Сексот, сексист...
Харрасмент, інклюзивність, аб'юз, гейз, віктімізація, флюїдність, емпавермент, субалтерн, фаллоцентризм, Truth/truth, Herstory/history, womyn/woman...
Все це терміни «феміністичної епістемології», які нібито проявляються в гендерних відмінностях у підходах до знання.
Тому термінологія, базові значення і поняття патріархального суспільства мають бути повністю перебудовані на користь матріархату.
«Феміністична епістемологія» у свої теоретичній основі ґрунтується на марксистському розумінні меж знання, постструктуралізмі, постпозитивізмі, радикальному конструктивізмі та ін.
Тому Іво Бобул був цілком правий, коли відмовився спілкуватися нав‘язуваними термінами фемінізму.
Стисло про епістемологію.
Відмінність політичної мови від повсякденної полягає в тому, що наша «мовна поведінка» - це певний специфічний набір термінів, аргументацій та логічних конструктів, які ми з вами застосовуємо при обговоренні суспільно-політичних проблем.
Відповідно це дуже складно влаштований динамічний репертуар, який має свою історію та який потрібно знати, для того, аби правильно використовувати та вести суспільно-політичну комунікацію.
Адже політика є дискурсами, висловлюваннями, які історично фіксуються в ідеях, доктринах, теоріях, ідеологіях, програмах тощо.
Тому мова наших міркувань не береться нізвідки – ми з різних галузей запозичуємо логіку, аргументацію, терміни...
Отже, ми можемо один і той же самий аргумент викладати в різних мовних полях, змінюючи його зміст.
Наприклад. Християнська свобода та феміністична свобода – це цілком абсолютно різні речі.
Хоча і там, і там ми вживаємо термін «свобода».
Але як тільки починаємо розбиратися, що вона насправді означає, з'ясовується, що це цілком протилежні речі.
Це я до чого.
«Змінити мову» означає радикально скасувати одне світосприйняття та ствердити інше, - альтернативне.
Адже саме зі зміни мови починається будь-яка соціальна та політична революція.
А якщо вона вдається, вона обов'язково остаточно реформує мову.
Саме зміна владних структур відбивається у зміні мови. І навпаки
Тепер зрозумілими стають слова Маллярме: «Il faut changer la langue».
Читайте також: Іво Бобул поскандалив з журналісткою через «сексизм», а потім – Тріумфально виступив у Рівному (ФОТО/ВІДЕО)
Радіо Трек: НОВИНИ
