Пост про «Холодну педраду» вчителів прочитали вже понад 200 000 разів (ФОТО)
Там говорили про Штучний Інтелект (ШІ)
Цікава історія. Кілька днів тому відомий освітянин Ігор Лікарчук опублікував на ФБ-сторінці групи ДУП:ШКОЛА фото вчителів у куртках та шубах, які сидять і слухають когось у класі.
Фото «холодної педради» супроводжував такий допис:
У шкільних кабінетах — температура на кілька градусів вища, ніж на вулиці. А надворі — майже мінус.
Та педагоги, закутавшись у пальта й шапки, «проводять педраду». Обговорюють — ні багато ні мало — «7 способів використання штучного інтелекту на уроках» та «інтерактивні платформи»
На фото — звичайні зошити, ручки, холодні руки. Жодного гаджета, жодної платформи. Але зате є фотозвіт для мережі. Більше жодного позитиву цей фарс не несе.
Це навіть не абсурд. Це сюрреалізм в українській освіті: проводити «педради» і обговорювати цифрові технології в умовах, коли холод пронизує до кісток. Формалізм, підміна змісту формою, і все — під соусом «професійного зростання». І демонстрація страшенної неповаги до вчителя. Як до професіонала і як до людини.
Якби ця повага до вчителя була, то в умовах, коли немає в школі тепла, педраду можна було б провести в режимі онлайн. Якщо взагалі подібне питання може бути предметом обговорення на педраді?
Для чого цей «героїзм»? Кому він потрібен? Мабуть, щоб поставити галочку: «використовуємо платформи і ШІ».
Дякую керівництву ліцею, що виставили ці фото публічно. Але не подумали про наслідки. Бо кращого доказу показухи й безвідповідальності годі шукати.
P.S. І ще така дрібниця. Чому саме 7 способів?
Може, просто більше директор і заступниця не знають.
Цей допис з’явився ще в п’ятницю. За добу він отримав 180 000 переглядів. А вже в суботу Ігор Лікарчук повідомив:
- Багато хто, дивлячись на закушканих у зимовий одяг учительок, що начебто розмірковують про компʼютерні інноваційні технології, не маючи біля себе жодного гаджета, побачив у цьому символізм.
Стверджуючи, що саме такою сьогодні є наша шкільна освіта.
Українська шкільна освіта, насправді, дуже різна. Але є й така. І як не прикро це усвідомлювати «такої» дуже багато. Занадто багато. І про це пишуть люди в коментарях до мого допису. Яких також чимало.
Саме велика кількість коментарів підштовхнула мене зробити невеликий контент-аналіз реакцій читачів допису
Їх можна поділити на три групи, і кожна з них показує справжню температуру всередині системи загальної середньої освіти.
Перша – «Так майже у всіх школах». Я не думаю, що абсолютно у всіх, але в багатьох – так. Навіть якщо це не тотальне явище, сама думка «так у всіх» – страшна і симптоматична.
За нею – сформована звичка до приниження, байдужість, що перетворилася на норму.
Головне — створити видимість, що робота йде. Решта не має значення.
Друга – «Дурні вчителі, що подібне терплять». Цей біль – справедливий. Бо як учитель може виховувати гідність, коли сам сидить у холоді мовчки? Мовчання педагога – це вже не скромність. Це співучасть у брехні системи.
Третя – «Винувата держава. Винувате МОН». Навряд, що саме у цій ситуації винні держава чи МОН. Ми всі маємо зважати, у який час живемо. Насамперед – живемо, на жаль, в час війни. А от керівники закладу, які проводили цю «холодну» педраду, - точно не на своєму місці. І виправдання тут неможливе.
Починаючи з того, що подібні питання взагалі недоцільно обговорювати на педраді, і закінчуючи тим, що в таких умовах зустріч можна було спокійно провести дистанційно. Але – не додумалися. А швидше – не захотіли, бо тоді не було б можливості похизуватися фотками в мережі. Похизувалися?
Так, система створює умови, де формалізм винагороджується, а мислення карається. Але повторюючи «винна система», ми не можемо знімати відповідальність із себе. Бо система без нас — лише папір.
Тож, Історія з «холодною» педрадою - не про батареї. Це про втрату гідності під ковдрою звітності та показухи. Про те, як тепло душі замінюють теплими словами на плакатах і на слайдах презентацій.
Може, час не чекати, поки потепліє в школах. А зробити, щоб потепліло в освіті?
Радіо Трек: НОВИНИ
