Для України — це норма, а за кордоном за це на українок «стукають» сусіди
Доходить до вилучення дітей
За словами біженки Олександри Харченко, яка в Стокгольмі працює в центрі соціального орієнтування, зокрема для біженців, українським родинам буває дуже непросто прийняти європейські правила поводження з дітьми. Адже те, що в Україні є звичайною справою, за кордоном — порушення прав дитини, - йдеться у матеріалі Hromsdske.
Ми поговорили з мамами, які живуть зі своїми дітьми за кордоном — що вразило їх у європейських і американських практиках найбільше.
Марина, Велика Британія:
Я була присутня на концерті дитячого оркестру, у якому моя дочка грала на скрипці. Оля була в ньому єдиною українкою, і керівник на її честь розучив із дітьми мелодію пісні “Ой Марічко, чичері”. Боже, я, звичайно ж, дістала телефон, щоб нишком, буквально з-під поли, зняти цей виступ. Навколо мене сиділи британці, і жоден не знімав концерт.
У Великій Британії буквально катастрофа зі зніманням дітей, особливо якщо в кадр потрапляють чужі — категорично не можна.
Моя знайома, теж біженка з України, знімала свою онуку в британському садочку через паркан. Так вийшов директор садка і сказав знищити всі зняті кадри.
А в школі, де вчилася дочка, на початку навчального року батьки надають письмову згоду на те, щоб школа на своєму сайті могла використовувати фото їхніх дітей. Тому що у Великій Британії дуже поважають право дітей на приватність
Аліна, Німеччина:
У нас як? Дитина коли заснула, тоді заснула. І о 23-й, і о 24-й. А тут у молодшій школі діти мають лягати о 20-й годині, у старшій школі — о 21-й.
Бо вважається, що пізнє засинання негативно впливає на їхній стан.
І якщо батьки не можуть організувати режим сну, обов'язково знайдеться той, хто повідомить у Югендамт.
В Україні батьки дають дитині телефон чи планшет, щоб вона не заважала. Тут користування гаджетами дозоване — в інтересах дитини. У молодшій школі взагалі заборонено користуватися мобільним телефоном. Батьки матимуть проблеми, якщо їхні діти багато часу проводять із гаджетами.
Я знаю випадок, коли німець, партнер українки-біженки, заявив у Югендамт, що її діти дуже багато часу «сидять у смартфонах», і вона мала великий клопіт.
Катерина, Нідерланди:
Тут дуже пильнують за тим, щоб дитина була в безпеці. Дітей до семи-восьми років узагалі не можна залишати вдома самих.
На вулиці вони повинні перебувати тільки із супроводом.
Молодших школярів зі школи не відпускають без супроводу, навіть якщо вони живуть поруч. Батьки в шкільних анкетах зазначають, кому можна після уроків віддавати їхню дитину.
Якщо батьки в якийсь день не можуть забрати дитину зі школи, вони мусять завчасно представити вчительці людину, яка за них це зробить.
До нас приїздила в гості бабуся з України, хотіла забрати нашу Ганнусю зі школи, так вчителька телефонувала мені, щоб з'ясувати ситуацію. Бо я не зразу повідомила в школу, що бабуся може забрати дочку.
Дарина, Канада:
В Україні нікого не дивує дитина, яка прийшла в магазин по хліб, наприклад, або самостійно грається на дитячому майданчику.
У Канаді такого не побачиш, тому що до 12 років дитина не має права перебувати без нагляду дорослих. Тут узагалі не зустріти дитину без супроводу батьків.
У нас вимагають від дітей акуратності в одязі, роблять зауваження щодо зачіски, мами визначають, що дитина має одягнути і який вигляд вона матиме.
У Канаді ж дуже поважають право дітей на самовираження.
Тут діти вільно виходять із дому в піжамі, у першому-ліпшому взутті, з нерозчесаним волоссям. До школи дозволено носити все, крім шльопанців (з міркувань безпеки). Діти ростуть винятково в тому, що зручно, незалежно від обставин. Їм це здається природним».
Оксана, США:
У пологовому я зрозуміла, що американські соціальні служби за потреби готові захистити новонароджену дитину навіть від мами. Коли я народжувала старшого сина, поруч зі мною не було нікого з друзів і родичів, чоловік працював на іншому континенті. Представники Department of Social Services довго вирішували з медиками пологового будинку, наскільки безпечно для дитини відпустити мене вдвох із нею додому, якщо я живу без родичів і чоловіка — чи адекватна я ментально, чи впораюся самотужки з доглядом після кесаревого розтину.
Переконували, що мені варто знайти осіб, які житимуть зі мною хоча б перші тижні й зможуть мене підтримати. Усе мало вигляд десь на межі доброзичливого зацікавленого ставлення і втручання в моє особисте життя, але якось я це сприйняла тоді як піклування про мою дитину і була вдячна, що їм не байдуже.
Олександра, Швеція:
У Швеції, якщо батьки не те що кричать на дитину, а сваряться між собою у присутності дитини — це вже вважається проявом насильства щодо дитини. Дитина вдома не повинна спостерігати сварки батьків.
Українські мами й бабусі, які опиняються з дітьми за кордоном, дуже швидко розуміють, що негаразди в родині можуть стати причиною проблем із поліцією, школою, соціальними службами. Одні з них справді намагаються дотримуватися закордонних моделей поведінки з дітьми, а інші говорять дітям, що, мовляв, поскаржишся на мене — тобі ж буде гірше.
Але державні установи рано чи пізно все одно дізнаються, що в такій-то родині мама порушує права своїх дітей. Інформаторів у них дуже багато.
Медики сигналізують у спеціальні дитячі служби, якщо під час планових оглядів дитини помічають у неї на тілі синці, якісь травми, якщо дитина погано набирає вагу відповідно до свого віку тощо. Дуже активними також є сусіди та вчителі і навіть представники муніципалітету.
Радіо Трек: НОВИНИ
