Чому медик Нацгвардії у Рівному здає кров кожні чотири місяці

неділя, 16 червня 2019 19:41

Інтерв'ю

Прес-служба Нацгвардії у Рівному опублікувала інтерв’ю з військовим медиком, який був сімейним лікарем. Василь Ляшок вступив у ряди Нацгвардії, під час строкової служби. Згодом 25-річний медик підписав контракт.

Протягом двох років Василь лікує нацгвардійців у тилу та в зоні ООС. А також кожні чотири місяці здає кров. Далі подаємо інтерв’ю:

Яку медичну освіту ви отримали і як опинилися у військовій частині 3055 2 Галицької бригади Нацгвардії?

Родом я з Львівської області, після школи вступив у Дніпровську медичну академію, закінчивши яку почав працювати сімейним лікарем в місті Покров Дніпровської області. Мене призвали, коли проходив медичну комісію у воєнкоматі. На той момент мені виповнилося 25 років. Але я не засмутився. Почувши, які вигідні умови праці і зарплатні пропонують у Нацгвардії, вирішив підписати контракт. Служив у частині 3036 у Дніпрі. Потім – в Ужгороді, після чого перевівся у Рівне, де отримав посаду лікаря у медичній частині, до цього був санінструктором.

Чи відряджали вас в зону АТО? Доводилося там рятувати життя?

Так, я знаходився там три місяці. Ми були на другій-третій лінії оборони, тому, слава Богу, за час мого там перебування критичних ситуацій не виникало. Я стикався переважно з побутовими травмами. Проте життя рятував неодноразово, адже ще до служби в НГУ та роботи у сфері сімейної медицини, навчаючись в академії, три роки працював у реанімації.

Це наклало свій відпечаток?

Напевно, адже ти по-новому усвідомлюєш цінність людського життя та його крихкість. Мабуть, це підштовхнуло мене до думки приносити користь суспільству, ставши донором. Першого разу я здав кров, ще будучи студентом. Нас тоді просили це зробити представники банку крові у Дніпрі для порятунку онкохворого, якому робили операцію, що супроводжувалася великою крововтратою. Але здавши перший раз, я зрозумів, що відтепер робитиму це постійно.

Чому?

Тому що працюючи в реанімації, зрозумів, що вчасна і достатня наявність запасів крові може зіграти вирішальну роль в питаннях життя і смерті. Якщо я можу допомогти в цьому – чому б і ні? Моя кров стане для когось порятунком, буде текти в жилах цієї людини і підтримувати в ній життя. Усвідомлення цього і спонукає мене бути донором.