«Брюх помер»: Відійшов у засвіти легендарний ректор Києвомогилянки В’ячеслав Брюховецький
Важка втрата
Не стало В'ячеслава Степановича Брюховецького.
Видатний український літературознавець, педагог, журналіст та громадський діяч – саме він у У 1991 році ініціював відновлення Національного університету «Києво-могилянська академія» (НаУКМА)
Брюховецький став його першим президентом (1991–2007), а з 2007 року обіймав посаду почесного президента.
В’ячеслав Степанович помер 12 листопада на 79 році життя. Інформацію про дату та місце прощання родина й академія мають оприлюднити згодом.
Тим часом, народний депутат Павленко пише:
Брюх помер…
Ці два слова неможливо поєднати.
Бо Брюх – це завжди про життя. Про енергію, яка зносила перепони. Про неймовірні задуми, які він уперто перетворював на реальність. Про людей, у яких умів побачити більше, ніж вони самі в собі бачили.
Він умів бути незручним. Умів сперечатися, вимагати, ламати усталене. Не терпів сірості, байдужості, слова «неможливо». І водночас неймовірно цінував людей. Пам’ятав, підтримував, надихав. Умів зробити так, щоб людина повірила у власні сили – і зробила те, на що раніше не наважувалася.
Він не просто відродив Києво-могилянську академію. Він повернув Україні віру в те, що ми можемо створювати своє - найкраще. Не наздоганяти чужі стандарти, а встановлювати власні. Не пристосовуватися до обставин, а змінювати їх.
І робив це з тією дивовижною сумішшю впертості, гумору, людяності й внутрішньої свободи, яку неможливо скопіювати.
Здавалося, він був завжди. І буде завжди.
Тому так невимовно важко усвідомити, що його земний шлях завершився.
А Могилянка – справа його життя, його любов і його виклик світові - тепер стоїть перед особливим випробуванням.
Не просто зберегти створене Брюхом. Не перетворити його спадщину на шановану історію. А залишитися силою, здатною змінювати Україну.
Бути попереду, коли інші вагаються. Піднімати планку, коли інші шукають компромісу з посередністю. Виховувати не лише освічених, а й вільних людей, які беруть на себе відповідальність. Залишатися інтелектуальним лідером і моральним камертоном суспільства.
Бо найбільшою шаною Брюхові буде не повторювати, яким великим він був. А мати сміливість продовжувати те, на що він наважився.
І, можливо, найважче – навчитися робити це без нього.
Царство Небесне і Вічна Пам’ять, В’ячеславе Степановичу.
Щирі співчуття рідним, друзям, усій могилянській родині.
Радіо Трек: НОВИНИ
