Бій під Крутами — повторення: Чим нинішня війна з росією нагадує Україну 1918-го (ФОТО)
Минуло 100 років, а ворог — незмінний
29 січня відзначають річницю бою під Крутами, у якому у 1918 році взяли участь українські військові курсанти та військо червоної армії. Тоді на залізничній платформі в Крутах близько 520 українських студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії.
Бій під Крутами тривав близько п’яти годин, завдяки цьому українці затримали росіян на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір.
Він означав фактичне визнання незалежності України на міжнародному рівні і дозволив УНР отримати військову допомогу і збройну підтримку, залучивши німецькі та австрійські збройні сили до переможної боротьби проти більшовиків.
- П’ять годин безперестанку Студентський курінь стримував червоні лави, сам будучи під градом куль та гранат...
Московські багнети безжалісно кололи груди юнаків, розбивали їхні голови прикладами рушниць, добивали поранених. Бій скінчився.
Жодного пораненого ворог не взяв, — писав генерал Олександр Удовиченко про подвиг захисників України, які зустріли ворога поблизу станції Крути.
Особливого значення пам’ять про оборонців Крут набула нині, коли Україна знову дає відсіч збройній російській агресії, розпочатій проти нашої держави ще 2014 року.
«Гібридна» війна росії проти України понад століття тому
Коли навесні 2014 року на Донбасі розпочалися активні виступи проти української влади, будь-кого, обізнаного з історією України початку XX століття, не могло не охопити відчуття дежавю, пише armyinform.
Місцеві мешканці піддалися потужній ідеологічній інформаційній кампанії з боку росії, так само як 1917-го року робітники великих промислових центрів на Cході і Gівдні України сприйняли більшовицьку пропаганду.
Водночас загони бойовиків, заслані і організовані російською федерацією, нагадували військові формування, які вторглися з більшовицької росії до Української Народної Республіки.
І як більшовики у 1917–1918 роках видавали червону армію за винятково місцеві збройні формування, так і російська федерація 2014-го року офіційно заперечувала будь-яку присутність її збройних сил на українській землі, офіційно заявляючи про місцевих повстанців, «ополченців» і добровольців.
Тим часом і за доби Перших визвольних змагань, і 2014-го року громадянський конфлікт, що розгортався в Україні, не зміг би перерости у масштабне збройне протистояння без підтримки ззовні.
В обох випадках роздмухування конфлікту — інформаційне, військове, фінансове — відбувалось з боку росії. Так звана «гібридна війна» аж ніяк не є сучасним винаходом — її свого часу вельми вдало практикували більшовики проти УНР.
На захист України стали добровольці
Ще однією подібною в обох випадках обставиною стала слабкість української влади, зокрема практична відсутність боєздатних збройних сил, спроможних протистояти військовій агресії.
Брак достатнього кількісно і належним чином організованого та озброєного війська був наслідком попередньої політики як Центральної Ради 1917 року, так і української влади впродовж 1990-х-2000-х років.
Радіо Трек: НОВИНИ
