А ви теж цькуєте тих, хто виїхав за кордон? «Про біженців, або Повтікали» від Ігнатенко
В чому авторка має рацію
Подаємо нижче допис людини, яка перебуває зараз за кордоном. На її переконання, людей, які опинилися за межами України, нині «цькують» самі ж українці.
Подаємо її текст без змін
Про біженців або «Повтікали»!
Людський ресурс – надцінний капітал, особливо освічені та дуже роботящі українці.
У переважній більшості, вони молоді, здорові та активні. Багато біженок з дітьми, а діти, як відомо, майбутнє. І ці діти можуть стати майбутнім не України...
Так, є великі ризики, що частина біженців не повернеться в Україну й причин тут дуже багато:
- Немає куди (відсутнє житло); немає до кого (рідні загинули, або виїхали);
- Немає за що жити (попередня робота втрачена, а знайти нову – складно, або вона низькооплачувана).
- Хтось хоче розпочати нове життя, з чистого листа.
Та є ще одна проблема, яку не проговорюють, а вона надважлива й теж сприяє тому, аби біженці не повернулися в Україну, а саме: цькування своїми ж своїх!
Вже рік я спостерігаю у соцмережах, як українці в Україні цькують українців-біженців: «повтікали», «жирують по Європах», «отримують дармові гроші та соціальне житло» й таке інше.
Українці, які так пишуть про своїх співвітчизників, просто не знають й не розуміють ситуації зсередини, але створюють у суспільному просторі дуже небезпечну тенденцію: «Не вертайтеся до дому! Вам, втікачам, в Україні не раді!»
Та чи, направду, повтікали й й жирують?! Розберемо.
1. Жінки, переважно з дітьми, а також інші категоріх осіб, якім Україна ДОЗВОЛИЛА виїхати, скористалися цим ПРАВОМ, якщо вважали це правильним рішенням у своїх особистих обставинах, про які ви не знаєте! Отже, ЗАКОНУ УКРАЇНИ ВОНИ НЕ ПОРУШИЛИ!
2. «Жирують по Європах». Люди-добрі, заспокойтеся! Ніхто з українців-біженців у Європі не жирує! Так, вмерти з голоду, на вулиці європейська система соціальної підтримки (німецька - точно) не дасть а ні нашим біженцям, а ні своїм громадянам! АЛЕ це ніяке не лакшері житття, як думає дехто з українців, що «не повтікали».
Головне тут наголосити й підкреслити: вимушене біженство – НЕ ТУРИЗМ й, навіть, не спланована еміграція!
Українці за кордоном зіштовхуються з величезними викликами: відірвані від дому, родин, звичного оточення та життя, з одного боку; з іншого, нова країна, інший менталітет, чужа мова тощо. У багатьох з них зневіра, апатія, депресія, ностальгія.
При тому всьому «наборі», рідні співвітчизники шлють їм прокльони, що вони повтікали й розкошують у ситій Європі. У такій спосіб, підкидають «дрова у вогонь», додаючи більшої мотивації біженцям залишитися у країні, яка надала прихисток й до дому не повертатися, тим паче, якщо немає куди й до кого (ніхто не чекає та ще й цькують!).
Хто ж від цієї ненависті та заздрощів виграє?! Точно не Україна! Подумайте про це!
P. S. Про життя біженців-українців у Німеччині (виплати, соціальне житло, медичну систему тощо, на прикладі землі Баден-Вюртенберг) напишу окремий пост, адже цілеспрямовано займалася цією темою, отримавши стипендію на проєкт від німецького уряду.
Радіо Трек: НОВИНИ
