Військові на ЛБЗ тепер хочуть, щоб, коли буде «мир», аби їм залишили – зброю (ФОТО)

четвер, 14 травня 2026 16:30

Викристалізовується нова каста – професійних воїнів (АК)

Подаємо нижче цікавий ФБ-допис справжнього військового. Те, що він каже, є не просто цікавим… Почитайте

10 ПУНКТІВ ДЛЯ РОЗДУМІВ
ТА РОЗУМІННЯ
(18+)

- Про що говорили солдати у 2022-му і про що говорять тепер. Виносимо за дужки споконвічні теми (спорт, риболовля, машини, секс, їжа – вони загальнолюдські і загальночоловічі, в них немає чогось специфічно солдатського).

Розмови зразка 2022-го часто крутилися навколо фраз «от після перемоги» і люди зазвичай малювали картини якогось кращого майбутнього. Тепер такої фрази немає. Немає в живих багатьох авторів цих фраз. Ніхто не каже «після перемоги», не кажуть і про саму перемогу. і про завершення війни. Є тут і тепер. І найкращий проєкт майбутнього - це відпустка. Жодного іншого «завтра» не існує. Не існує дієслів у futurum secundum - майбутньому доконаного виду.
Мало й рідко хто говорив про гроші у 2022-му. Більш менш всім вистачало. Тепер - бережи Боже, десь далі від фронту питання як вижити на наявне грошове забезпечення, що ближче до фронту – як вижити.
Про війну тепер говорять у практичному розрізі з власного досвіду, «як бачив, як один чувак на ютьюбі» – ці фрази помирають в учебках.
У 2022-му про загиблих говорили рідко, як правило «під стакан» і п'яні сльози - надто сильні були емоції. Тепер про мертвих говорити навіть легше, ніж про живих. Говоримо отже пам'ятаємо.
У 2022-му часто і багато говорили про сім'ї – тепер ця тема тригерна, а для когось і травматична, багато в кого сім'ї розпалися. Молоді пацани нерідко відмовляються від стосунків, бо не вірять, що вони матимуть майбутнє.
Про здоров'я тепер говорять частіше. У 2022-му був ентузіазм зібрати волю в кулак, перемогти, а потім вже ходити по лікарях. Тепер всі на таблетках – навіть ті, хто й не думав косити, просто здоров'я ушатане і без ліків ніяк – ось і обговорюють бійці рецепти і мікстури, як діди у поліклініці.
У 2022-му здавалося, що долбоєбізм з журналами і писаниною відійшли назавжди і його згадували з іронією. Сьогодні, так, деякі процеси оптимізовані, але причин перемити кістки «штабним» в рази більше, ніж тоді.
За ці роки солдатський фольклор забуяв різними жанрами і один з них – легенда про те, що от у нас хуйня, а от десь є бригада так там кисільні береги, молочні ріки й мигдалеві гаї...
Сьогодні зі зброєю ніхто не хоче розставатися, тому розмови про володіння зброєю на гражданці – топчик.
На зміну розмовам «коли закінчиться війна» приходять розмови «де буде наступна», викристалізовується каста професійних бійців, для яких війна це робота й іншої вони не бажають. Таких ніколи не буде багато, але якийсь відсоток є.