«Вид з балкону у мене такий, що, здавалося, горить усе місто. Усе. І ще ці кляті «бджоли» роями» (ФОТО)
«Буквально роями дзижчали»
Текст Svitlana Samarska
Ми настільки зсередини травмовані і зранені, що самі не усвідомлюємо глибину ран, які, боюся, ніколи не загояться…
Дві жінки переповідають пережиту ніч.
- Я живу на верхньому поверсі. Вид з балкону у мене такий, що, здавалося, горить усе місто. Усе. І ці кляті «бджоли» роями, буквально роями дзижчали. Ні секунди спокою. Бігти у підвал? Там газовий котел. Така собі перспектива. Та й не можу я бігати…
- Влучило поряд. Що сказати... Ніби квартира ціла. Стеля посипалася, шпалери впали, двері - броньовані - деформовані, підвісну стелю ніби висмоктало зсередини і вона прилипла до верху, з усіх шаф одяг викинуло, з унітаза кришку зірвало… Я, в шоці, хотіла вмитися. Але вода полилася на підлогу. Потім зʼясували, що всі водопровідні труби на стиках розірвалися. Собака втратив голос. Взагалі! Не гавкає, якісь дивні звуки видає. Котів ледве половили. Я переживала сильно, поки у сина кров на нозі не побачила – уламком поранило. І я миттєво заспокоїлася. Подумала, ЩО могло би бути.
Поза тим, жінка не усвідомлює, що всю розмову плаче. Без емоцій, без надриву. Говорить, а сльози течуть аж по шиї…
Радіо Трек: НОВИНИ
