«Страх та Відраза в Козині»: дещо про «антисемітизм» та «єврейське коріння» журналіста Ткача
Фейлетон
Черговий нестандартний коментар на події від Максима Богородиченка (подаємо як є):
СТРАХ І ВІДРАЗА В КОЗИНІ. РЕПОРТАЖ ІЗ КУЩІВ
(З таємного щоденника спеціального кореспондента М. Ткача)
Сьома сорок п'ять ранку. Я сиджу в мокрих кущах туї під парканом елітного кооперативу «Династія», озброєний квадрокоптєром, телеобієктівом і дозволом на антисемітизм третього ступеня (тимчасовим). Холодна роса заливається за комір, але мій внутрішній компас НАБУ тягне мене вперед, як магніт — до металобрухту.
За парканом, в архітектурному неподобстві четвертого будинку (який офіційно зареєстрований на благодійний фонд «Прозорість і Добробут Белізу»), відбувається ранковий розпил бюджету і сакральна меса одночасно.
Там зібралася вся тіньова Директорія: Міндіч, Шефір і ще два фантоми, ідентифіковані в прослушці як «Вова» (який дуже любить будувати) та «Андрій» (людина-Тінь, відьмак із Банкової, неофіційний Віце-Імператор Галактики, кардинал Рішальє, Друга людина після першої, який виріс із ларьочника).
Я запускаю дрон. На екрані видно, як Міндіч малює на газоні пентаграму з державних облігацій, а Андрій похмуро шепоче магічні заклинання, що перетворюють бюджетні мільярди на непрозорі оборонні контракти «Кварталу 95».
Аж раптом — блискавка, сирена і запах дешевої поліцейської кави. Мене жорстко пакують обличчям у газон представники місцевого відділку.
— Журналіст Ткач? — питає слідчий, майор Іваненко, застібаючи на мені кайданки. — До восьми років ув'язнення. Замах на духовні скрєпи і антисемітизм у складі організованої групи.
— Який антисемітизм, курва-мама?! — хриплю я, випльовуючи елітну козинську траву. — Я тут фіксую корупційний містицизм! Вони там бюджет жертвоприносять!
— Слідство встановило, — монотонно бубнить майор, — що фігуранти ваших плівок, а саме Міндіч, Шефір і невідомі Вова та Андрій, мають непорушне історичне єврейське коріння. Відповідно, ваші закиди про те, що вони крадуть, є прямою ксенофобською атакою на стародавню націю. Оформлюємо.
Але тут у мене вмикається інстинкт виживання рівня Гантера Томпсона.
— Відставити! — кричу я. — У мене бабуся по маминій лінії з Бердичева, дівоче прізвище Шендерович! Я маю повне кармічне і генетичне право знімати їхні офшори!
Цей аргумент діє як термоядерний вибух. Майор блідне. Протягом наступної години ДБР екстрено відкриває провадження проти поліцейських, бо ті безпідставно заламали руки представнику богообраного народу.
Лейтенанта Абрамова, який тримав мене за ногу, виводять у кайданках, але вже біля автозака він істерично кричить: «Стійте! Мій дід був рабином на Подолі!»
ДБР зависає в системному когнітивному колапсі. Ситуація набуває масштабів міжнародного інциденту. СБУ, відчувши запах чужої крові, негайно порушує справу проти слідчих ДБР за утиски рабина-поліцейського Абрамова, який затримав журналіста-єврея Ткача, що слідкував за офшорами єврея Міндіча під патронатом відьмака Андрія.
О 12:00 з Офісу Президента приходить факс із резолюцією сірого кардинала: «Надаю працівникам ДБР 48 годин на підтвердження обрізання або єврейського коріння по материнській лінії. У разі відсутності доказів — 24 роки суворого режиму: 8 за Ткача, 8 за Абрамова і 8 за те, що перервали мою ранкову медитацію на держбюджет. Підпис: Андрій».
Я сиджу в кущах, знімаю з себе кайданки, дістаю термос і дивлюсь, як система пожирає сама себе в цьому розкішному, нескінченному уроборосі національного ідіотизму.
Десь за парканом «Династії» хтось тихо і фальшиво заграв на роялі без рук.
День тільки починався.
Радіо Трек: НОВИНИ
