«Риданія по Трампу і Зе» в українському Фейсбуці, або Що мають зрозуміти 25% про себе та 73% (ФОТО)
«На бульбашках далеко не заїдеш. Вони лопаються» (c)
Цікавий текст українського філософа.
Володимир Волковський, як виглядає, копнув дуже глибоко і піднев на поверхню дещо несподіване
І про США з їх виборами і про нас – українців.
Судіть самі
Риданія по Трампу і Зе в українському Фейсбуці.
Що мене торкнуло - в спостереженні американського аналітика, яке зводиться до наступного:
«Елітні класи з кампусів та великих міст прогледіли повстання мас з глибинки, бо завжди воліли їх не бачити та/або знецінювати, якщо не заперечувати».
Одразу побачив в цьому риданія по Зе в 2019.
Майже та сама бульбашка, що складається із високоелітних активістів, правозахисників, журналістів, всіх таких ось інтелектуалів, тощо - шоковано дивилася: «хто всі ці виборці, звідки це і за що це нам?!».
Це був крах отого лампового затишку, яким себе оточила наша культурна еліта (особливо її фейсбучна частина).
Дехто думав, що досить забанити в соцмережах всіх оцих варварів, зрадофілів, совків, реднеків і т.д., різного роду гомофобів і русофілів, тощо, і «все буде добре!».
Але виявилось, що якщо реальність виганяєш у двері, вона влітає у вікно. Інколи на мітлі.
Навіть якщо ти надійно себе замуруєш у суперкомфортній бульбашці з суперадекватними людьми, цей бульбашковий замок валиться від одного подиху виборів.
І скільки не нарікай на «не такий народ» і неправильних бджіл, але висітиме питання - де ото ми зробили крок не туди, і чи раптом не тоді, коли відмовилися від реальності і вибрали легкий шлях перебану?
Мимовільна асоціація з американськими дискусіями. Високоповажне панство з «політкоректною повісточкою» (вибачте за мем) тривалий час ігнорувало реальність «глибинної Америки».
Можна було зневажати їхню відсталість, аж до гомофобії і ксенофобії. Можна було гратися в політкоректний рай.
Але образний простий мужик з техаського ранчо чи дейтройтських джунглів таки має право голосу.
Трамп просто підібрав корону, взяв з підлоги козир, який валявся.
Ліваки (це не лише соціалісти) - надто захопилися адвокацією різних малих груп, часто маргінальних, і не помітили, як втратили підтримку широких мас населення, на яких завжди посилалися і орієнтувалися.
Ба навіть більше, стали ворогами цих мас.
Навіть стали ворогами самого Маркса, який би сказав, що вони зрадили його ідеї.
Тому що замість основного питання про економіку і захист широких робочих мас зайнялися просуванням і нормалізацією маргінальних груп населення.
Це саме по собі було б правильним, якби не забули при цьому попереднє. Хоч не хоч, а вийшло, як вийшло.
І ви ж розумієте, що для американського виборця питання «що там в Україні» навіть не на 10-му місці?
Десь там, де для нас до 2022 - «що там в Сирії чи Афганістані», або навіть зараз «що там в Малі, М'янмі чи Дарфурі?». Та що там Ємен, «що там в Молдові?».
І що не треба бути аналітиком, щоб знати, що в демократичному суспільстві перед виборами опозиція діючій владі завжди має умовно +50 бонусів, просто тому, що обиватель покладає відповідальність за свої проблеми на діючу владу, і всі вади падають на голову влади, а опозиція опиняється у вигідному становищі критики без відповідальності.
А якщо країна в умовах кризи, так одразу ще на початку своєї каденції правляча партія автоматично отримує -10 антирейтингу, просто тому, що вони вже 5 хв у владі, а манна з неба досі не падає.
Однак, не буду гратися в експерта по США, вернемось до нас. Біда в тому, що і в Росії, і у нас, прийняли всі ці декларації мешканців елітних кампусів за чисту монетку.
Російська пропаганда активно популяризувала мем «гомоліберального Заходу», де повна розпуста.
Українські ж активісти подекуди щиро вірили в цю «повістково-правильну» вивіску, щиро вірячи в образ «прогресивного людства» з усіма інклюзіями ХХІ ст.
Втім, російська дипломатія при цьому ясно розуміла, що насправді широкі маси західних обивателів - ще ті старорежимні реднеки з усім пакетом стереотипів, від ґендерних до політичних. І їх можна використати.
Тоді як наша активістська тусовка часто навпаки вирішувала «продавить» українське суспільство, заперечуючи або знецінюючи його реалії.
Тільки забули, що можна висміювати цих варварів скільки хочеш в своїй бульбашці.
Але і вони отримають своїх спікерів і ЛСД, і тоді диваками в меншості опиняться ті, хто щиро переконані, що вони на боці більшості прогресивного людства.
І ця помилка повторюється знову і знову. З виборцями Зе. З антиваксами.
З дискусіями довкола мобілізації.
З мовними і культурними темами, з історичною пам'яттю.
Щоразу достатня велика кількість «прогресивної громадськості» обирала шлях висміювання «варварів-поганців», відмовлялась від того, щоб серйозно сприйняти ідеї протилежної сторони і задуматися над їхніми аргументами, хоч би і недосконало висловленими.
Свідомі люди, мовляв, за прогресивне людство.
Навіть коли умовні 73% вже облягали ці 25%, вони намагались не помічати це.
Це не значить, що «глибинний народ» має правду, ні. Це не означає, що слід погоджуватися з помилкою чи терпіти варварство.
Це означає - серйозно сприймати, не знецінювати протилежної позиції, яка попри всю недосконалість аргументації не позбавлена зерна правди, яке стає основою ідеї, яку «не спинити, коли час її настав» (тм).
Це означає, що неможливо правити країною, ігноруючи реальні якості і запити її масового населення.
Політика, що спрямована на культивацію бульбашки, за допомогою ефекту ехокамери, таких штук як confirmation bias, поляризації груп і знищення поміркованого центру («ти провакс чи антивакс, разделился весь мир, отвечай, с кем ты?!») - вигідна лише для тих, хто юзає більш масові стереотипи і у кого нульова відповідальність за власні слова.
Д. Брукс це називає «медіанним виборцем», можна назвати «ідеологічним центром», простором поміркованості, розсудливості і стриманості, куди адекватний лідер звертає свою аудиторію.
Але незалежно від того, що прийме Трамп, незалежно від того, чи буде примусове примирення на територіях, захоплених по факту ордою, все одно - проблема дискомунікації між урядом і суспільством, а.к.а. «владою і народом», між активістами і «масою» - стоятиме перед нами як одна з головних.
На бульбашках далеко не заїдеш. Вони лопаються.
Радіо Трек: НОВИНИ
