«Живемо так, наче війна ось-ось закінчиться. Але вона – не закінчиться», - Касьянов
«Війна буде довгою – не можна життя відкладати на потім» (с)
Ми всі чекаємо – що скаже Путін та чи піде на перемир’я.
Люди в Україні хочуть Миру й чекають його, але це як з Мрією, про яку ти дуже-дуже мрієш, візуалізуєш її, розказуєш про неї, але
Чим більше ти її прагнеш, тим більше твоя Мрія від тебе віддаляється. Як мара.
На жаль, щось подібне у нас із Війною та Миром.
Цікавий погляд на ситуацію дає Юрій Касьянов:
Проблема не в тому, що війна, а в тому, що ми живемо так, немов вона ось-ось закінчиться.
Ну там, перемир'я, тиск Заходу, обіцянки Трампа, позиція Китаю, падіння цін на нафту (вже зростання), смерть Путіна, розвал Росії...
Ми (суспільство) постійно чекаємо кінця війни. Це природно. Ми напружуємо всі ресурси, закриваємо очі на відверті дурниці, миримося з дурнями, терпимо труднощі, тому що війна.
За 11 років війни вже з'явилося покоління, яке народилося під час війни, і ніколи не бачили миру.
У нас немає, по суті, ні нормальної шкільної освіти, ні якісної системи охорони здоров'я, ні умов для розвитку бізнесу, ні демократичних свобод - тому що війна, яка ось-ось закінчиться, і тоді все буде.
А вона не закінчиться.
Нам треба навчитися жити під час нескінченної війни. Без постійного напруження всіх сил, без бусифікацій і спекуляції навколо війни, без обмежень для бізнесу і свободи слова, на основі громадянського консенсусу і політичного плюралізму.
Війна буде довгою – не можна життя відкладати на потім.
Радіо Трек: НОВИНИ
