Немає більше ПАДРЕ: «Сьогодні стояла у кав’ярні і вела перемовини зі своїми мертвими», - Бурлакова
«Знаєте, буває таке, коли п...а» (с)
Подаємо нижче ФБ-допис – військової, письменниці та волонтера – Валерії Бурлакової
Немає більше Падре. Протестантського пастора, який пішов воювати у 2014-му і ніколи так і не повернувся з війни.
Бандита з дев'яностих, вибачте за відвертість. Кухаря в «Азові». Парамедика. Мого найкращого в житті корегувальника. Людини, яка встигла побути, здається, всім. Ми випадково познайомилися в барі у Черкаському і господи, стільки всього пройшли потім разом, навіть СЗЧ з полігона в Авдос.
Колись після боїв за ліс я запитала його, чи легше глибоко віруючій людині приймати смерть побратимів.
Він навіть не задумувався.
— Ні. Не легше. Ні-ні-ні. Легше не буває.
Мені здається, це одна з найуніверсальніших фраз про війну, які я коли-небудь чула.
Легше не буває. Не стає легше після десятого загиблого. Після сотого. Не стає легше від віри, зневіри, досвіду чи років війни. Просто з часом у тебе стає більше людей по той бік.
І ти продовжуєш із ними говорити.
Сьогодні в мене був дивний момент. Я стояла у кавʼярні і вела перемовини зі своїми мертвими. Знаєте, буває таке, коли п...а.
Ти не віриш у Бога і не будеш ходити до церкви. Але віриш у своїх достатньо, щоб просити їх про допомогу.
І поки я стояла в черзі, дивилася в підлогу і подумки пояснювала їм, в чому саме проблема, хто та чому має вижити сьогодні, до мого собаки хтось простягнув руку.
— Можна погладити?
Я підняла очі.
Так і є. Військовий у напівцивільному. Що і так видно з татуювань на передпліччі.
— Звісно
І Оскар стрибнув на нього одразу.
Я люблю сприймати випадковості як знаки.
І мені здалося, що відповідь уже отримана.
Наче хтось із них просто трішки усміхнувся.
І такий:
— Та. Ми тут. Поруч.
Може ти, Падре. Може, ти.
P.S. Ми зібрали на евакуатор. Але ж Москоу невер сліпс. Закиньте на пікап, а?
Радіо Трек: НОВИНИ
