«На*уя людині армія, яка начинається з такої учєбки?», - питає Лещенко «Сайгон» (18+)
Дещо про Справедливість (АК)
Український письменник і військовий ЗСУ Сергій Сайгон (Лещенко) на своїй ФБ-сторінці озвучив, яка демотивує новобранців ще на самому початку їх військової служби – у навчальних центрах.
Подаємо без змін текст Автора (увага, активно присутня ненормативна лексика):
Справедливість...
Я думаю, сьогоднішнє отношеніє до армії у новобранців формірує банальна справєдлівость. Вірніше, її отсутствіє.
В сімбіозі з пропагандою (протівніку тут і стараться особо не треба), отсутствіє справєдлівості робить своє чорне діло і дємотівірує під корінь не тіки солдата, а й тог, хто ним завтра може стать...
Це я по наблюдєніям з процесів які проходили в учєбкі і устоявшихся там «традіций» роблю такі висновки.
Люди готові недоїдать, сидіть без тєлєфонів, мало миться, багато працювать і ... шутить, підбадрювать друг друга, казать шо все нормально рівно до тих пір, поки не вилізе якась тилово-армійська хуєта.
Рівно до тих пір, поки їм не пообіщають, шо єслі вони сьогодня єбашнуть на лісоповалі - то завтра їм буде вихідний... і ясєн хуй, шо на слідуючий день ці ж люди йдуть по нарядам, на другі хуячки чи на занняття (на яких мені, як інструктору, часто приходилось учитувать вчорашні обстоятєльства і знижав нагрузку, шоб вобще не поламать їх).
Як тіки курсанти бачуть несправедливість зі сторони, похуізм і тупість посадових осіб – вся мотівация, настроєніє, відношення до служби – йдуть по пизді, а дісципліну приходиться переводить в «ручне управління».
Вобще, учєбка і тамошні традіциї скоріше будущого солдата дємотівірують в ноль, научать прєзірать армію, морозиться і пройобуваться з куда більшою долею вєроятності, чим влучно стрілять, діяти в складі групи, орієнтуватись в обстановці і знать шо/як робить тоді, коли учєбковскі посадові особи видадуть бійцю сєртіфікат з ВОС-100 і отправлять нахуй в войска.
Я часто думав про те, шо попади я в учєбку в 2025 році – скоріше б всього пішов в СЗЧ... Хотя би із-за чуства собствєнного достоінства.
Понімаєте?
- Нахєра мені слухать от непонятних хуйов, називаємих «інструкторами» про те який я ссикливий підар і ховався?
- Нахєра мені з первого дня наблюдать за безпорадністю організма, який мене приняв, а нормально розмістить, вдіть і забезпечити не може? (Іногда полностью вдівають курсантів в форму на 10-20 день перебування)
- Нахєра мені єбашить ще до присяги на лісоповалах, копаннях ям, кухнях внутрішніх і кухнях загальних, тягаючи тачкою помийки чи чистячі тонни картошки?
- Нахєра мені інструктора, які вміють або читать по бумажкі – або хуйово читать по бумажкі, ну ніхуя не розуміють в тому, що викладають, зато у них є «сертифікати»?
- Нахєра мені слухать про заборону алкоголя, єслі я постійно чую вокруг перегар?
- Нахєра мені служить в армії, якшо мені не довіряють, не пускають родичів, не вивозять до родичів, пиздять продукти і речі з посилок, або пройобують посилки повністю?
Яка може буть справедливість, якшо я бачу відношення до курсанта як до рєсурса?
Забрать посилку з почти - за гроші. Скупиться в магазіні по списку - за гроші.
Свіданка з родньою тоже за гроші. Ясне діло, шо це гроші на «скоби-бліндажі-бєнзін»... Тільки бліндажів немає, сидять в трєвогу курсанти по норам, які самі ж собі й накопали.
- Нахєра мені учєбка, в якій я в глаза не бачив гранати, дрона чи дробовика (жодного разу не було метання гранат, ніяких занять з дронами і ніяких стрільб з гладкоствола)?
- Нахєра мені учєбка, де немає ніякого медичного супроводу, кромє тонометра, діазоліна і укола магнезії?
- Нахєра мені учєбка, в якій шоб поїхать в госпіталь - нада дуже постараться, бо учєбка не любить отпускать в госпіталя і всячєскі найобує, даже якшо ти подихаєш.
- Нахєра мені учєбка, де інструкторів єбуть за бумажки, не заповнені журнали, бесполєзні наряди, ще якусь хуєту, але ні слова не кажуть за хуйову якість підготовки?
----------
- Це не армія, це її косплей, пацани, - казав я перед строєм, - Не думайте шо так кругом. Дальше буде легче. Главне - переживіть цей піздєц і зробіть правильні висновки.
- Я уже висновки зробив,- подає голос з строя 42-річний Юра.
- Які?
- Валить отсюдова, нада, нахер.
- Юра, як звалиш - я тебе найду і отпиздю лічно, - повертаюсь я з улибкою до курсанта. Всі, включая Юру сміються.
- Мы все вытерпим, вы главное нас научите чему-то,- подає ще хтось голос з строя.
- Я научу. Все, шо зможу, пацани, я вам покажу і научу....
- ... Это если завтра опять лес не пойдем валить вместо занятий, - грустно перебив «замок».
- Да, це, якшо вас завтра опять не отправлять на хуячку, підтвердив я.
--------
Нахуя людині армія, яка начинається з такої учєбки?
Радіо Трек: НОВИНИ
