«Жорстокий м'ясник чи блискучий генерал? «Курськ» визначить, ким Сирський увійде в історію, - The Telegraph
Питання кількох тижнів (с)
Путін дав наказ своїм військовим звільнити Курську область від українських військ до 01 жовтня ц.р.
Тим часом цікавий матеріал про Олекснндра Сирського Головнокомандувача ЗС України вийшов у британському виданні The Telegraph.
Матеріал великий, повністю його переклад можна прочитати ТУТ, ми ж даємо лише – ключовий витяг:
«М'ясник» чи геній маневрів?: Знайомтесь з головним українським військовим, який веде війну проти Росії»
Зухвале вторгнення 59-річного головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського в Курську область Росії привернуло увагу до його постаті. Хтось називає його «бахмутським м'ясником», а хтось геніальним генералом.
Як пише The Telegraph, багато неприємного говорили про Олександра Сирського, коли він у лютому змінив Валерія Залужного на посаді головнокомандувача Збройних сил України.
«Він був надто консервативним, надто контрольованим, надто готовим витрачати життя своїх солдатів... Сміливе вторгнення 59-річного генерала в Курську область Росії змінило цю точку зору – певною мірою», - пише видання.
«Все або нічого»
Замість того, щоб докоряти йому за впертість, відсутність фантазії та жертвування життями заради безглуздих тактичних здобутків, його хвалять за планування та виконання однієї з найбільших, найсміливіших і на сьогоднішній день найуспішніших несподіванок війни.
Але цей сміливий, ретельно організований і надзвичайно ризикований гамбіт викликав і захоплення, і тривогу.
Жорсткий, позбавлений фантазії м'ясний генерал чи сталевий майстер маневру?
Яка з цих двох надзвичайно різних репутацій залишиться, багато в чому залежатиме від результатів битв на Курську та Донбасі.
Генерал-полковник Сирський прийшов на посаду в лютому, коли армія була виснажена невдалим наступом на Запоріжжя, американська військова допомога була заморожена, а політична неспроможність зрозуміти суть призову в армію призвела до того, що росіяни переважали чисельно та озброєнням.
Його першим серйозним рішенням був відступ з Авдіївки наприкінці зими.
Відтоді він керував важким і деморалізуючим відступом у Донецькій області.
До Курська найближчим, що він міг назвати перемогою, було стримування російського наступу на Харківщині в травні.
Навіть це було зіпсовано легкістю, з якою росіяни перетнули кордон на початку тієї атаки. У результаті генерал-полковника Сирського почали закликати до відставки.
Це додає політичного аспекту нинішньому наступу: за чутками, Сирського намагався усунути голова Офісу президента Андрій Єрмак. Деякі припускають, що Курськ – це частково спроба генерал-полковника Сирського відкупитися.
Росіяни, що просуваються на сході, мають перевагу в повітрі, що дозволяє їм обстрілювати фронт плануючими бомбами, і величезну кількість людей, яких можна пожертвувати під час штурму на землі.
Україна сподівалася отримати F-16 і протиповітряну оборону, щоб протистояти першим, і більше артилерії, щоб протистояти другим.
Жодна з них ще не прибула в достатній кількості, щоб змінити ситуацію.
Питання кількох тижнів
Генерал-полковник Сирський та його люди, як і Червона армія 80 років тому, значною мірою покладаються на підтримку Заходу, щоб продовжувати боротьбу проти загарбників.
Однак не у всьому можна звинувачувати Захід.
Рішення про вторгнення в Курську область явно послабило фронт на Донбасі. Ризики величезні й очевидні.
Ризикнув і Георгій Жуков. Його тріумфи також дорого коштували.
Одного разу він сказав Дуайту Ейзенхауеру, що, зустрівши мінне поле, він просто наказав своїй піхоті атакувати, ніби мін там не було. Ейзенхауер був одночасно приголомшений і зачарований: жоден британський чи американський генерал не зміг би віддати такий наказ. Але він переміг.
«Історія судитиме генерал-полковника Сирського на тих самих чашах терезів. Його спадщина може бути вирішена в найближчі кілька тижнів», - підсумувало видання.
Радіо Трек: НОВИНИ
