«ЗАТЕ ПОМІТЯТЬ БОГИ!»: сьогодні ховають – великого письменника – Валерія Шевчука
IN MEMORIAM
Як повідомляє Видавництво «Абабагаламага» ПРОЩАННЯ З ВАЛЕРІЄМ ШЕВЧУКОМ відбудеться сьогодні, 8 травня, о 10.30 у костьолі святого Олександра (вул. Костьольна, 17).
Поховання — о 12.00 на Байковому цвинтарі, ділянка 42, з центрального входу.
«Усе найцінніше — мої книжки, вони — мої діти. У мене немає добрих і поганих дітей. Усі вони — мої, а заразом варті самого мене».
«Ніколи не шукав слави для себе, але шукав слави для народу свого і своєї літератури...»
Широкий загал не уявляє постать якого масштабу ми з вами втратили. Деяке усвідомлення ким є Валерій Шевчук для України та Світу дає текст Юрія Рахно:
«ЗАТЕ ПОМІТЯТЬ БОГИ!»
Україна залишилася без Валерія Олександровича Шевчука, одного з полісько-житомирської плеяди.
Це страшна й непоправна втрата.
Бо він – чи не останній Великий Письменник.
Бо він розкривав таємниці літописів, легенд і казок, співчуваючи волхвам і язичництву.
Бо він дружив з українськими аріософами.
Бо він тримав на собі цілі брили XVI-XVIII століть, відкриваючи незнану доти героїчну поезію українського середньовіччя й бароко.
Бо його дослідження «Енеїди» Котляревського стояли на голову вище неаналітичних політизованих міркувань як радянських айзенштоків, так і пострадянських ковалевих.
Бо він однаково легко писав казки, підліткову прозу, магічний реалізм, середньовічний трилер і філософські романи.
Бо він був світлим і дуже добрим і ніс у собі те добро, випромінював його через кожен свій рядок.
Він чув шепіт трави, через який говорять століття, він відчував біль древлян і жагу борні козаків, він ховався від суєтного світу в архіви, латиницю, староукраїнську й старопольську.
Він, як ніхто, заслуговував на екранізації – і майже їх не мав.
Він, як ніхто, заслуговував на Нобелівську премію – і так і не був на неї висунутий, бо політика була йому чужою, вислужуватися не вмів і не хотів, а в Четвертій і П’ятій республіках свідомо зрощували сучукрлітівський бур’ян.
Ті, кому було миле бубабукання, його не читали, а в сучукрлітераторів він викликав заздрощі й нестримне бажання наслідувати, бодай прикинутися таким – а вони не могли.
Він такий був один.
І тепер його не стало.
П’ята республіка не помітить його відхід у Вирій, заклопотана тиражуванням графоманії в уніформах і бронежилетах, знесенням пам’ятників подіям XVIII століття і здиранням меморіальних дощок, хаотичним перейменуванням вулиць і співом недолугих речівок.
Не помітить соцмережний загал, який переживає, чи достатньо він толерантний і чи правильно продемонстрував дозволений патріотизм.
Зате помітять Боги…
Радіо Трек: НОВИНИ
