Як наші сусіди в ЄС – безперестанно отримують вигоду від війни в Україні (ФОТО)
За наш із вами рахунок
Про це не люблять говорити, але сусіди України – неабияк користають від нашої війни та героїзму українського народу. Буквально зараз (і вже не перший рік) набивають собі кишені, поки наші люди гинуть і втрачають останнє у боротьбі з РФ.
Найбільшою вигодою країн-сусідів є, безперечно, наші «біженці», на утримання яких тій самій Польщі всю дорогу виділяє гроші ЄС, тим часом як наші люди в цих країнах: живуть, працюють, витрачають гроші та несамовито збільшують ВВП (всіх цих країн)
Однак, це ще далеко не все. Ось, приміром, що пише Олександр Носов:
Болюча для сусідів ЄС, але правда!
Держави-сусіди України далеко не безкорисливі — вони конвертують трагедію нашого народу у власне економічне зростання.
Головний цинізм криється в пастці «логістичного зашморгу», в якому опинилася Україна.
Повітряний простір закритий, з півночі, сходу та півдня — лінія фронту.
Єдиний вихід у світ — наземний транспорт через Польщу, Словаччину, Угорщину та Румунію.
І ці «ворота» сусіди періодично блокують під надуманими приводами.
Ставши єдиною артерією для виживання нас, прикордонні країни ЄС перетворили вимушений транзит на джерело своїх надприбутків.
- Логістичні витрати, які вимивають мільярди з нашого виснаженого бюджету, осідають у транспортних і залізничних мережах сусідів, розбудовуючи їхню інфраструктуру.
- Морські хаби — як-от польський Гданськ чи румунська Констанца, — а також їхні аеропорти та готельний бізнес фіксують рекордні доходи й модернізуються безпосередньо за рахунок громадян України.
- Вони є прямими комерційними вигодонабувачами цієї війни.
«Ну, й нехай», — скаже змучений українець, аби лише допомагали. Але ж деякі тамтешні політики настільки знахабніли, що зухвало позиціонують себе як безкорисливих рятівників.
Згрібаючи колосальні дивіденди на українському горі, вони водночас цинічно вимагають від нас постійної політичної вдячності та земних поклонів.
Дуже «по-християнськи», чи не так?
На цьому тлі формат щорічних Конференцій з відновлення України (наступна з яких планується у Гданську вже за три дні) виглядає як абсолютний парадокс.
Говорити про повноцінну відбудову до завершення бойових дій та фіксації остаточних руйнувань — це абсурд.
Справжній розподіл ролей і проєктів відновлення має відбутися лише після транзиту до миру.
І виключно на основі жорсткої оцінки: хто дійсно підставив плече в критичний момент, а хто просто наживався на нашій безвиході.
Блокада польського кордону взимку 2023–2024 років обернулася для нас катастрофічними втратами на фронті у 2024 році.
Нам банально не вистачало сировини та компонентів для оборонного виробництва, бо вантажі місяцями стояли в чергах.
Саме тому після встановлення миру Україна зобов’язана застосувати суворий аудит участі партнерів. Ми маємо чітко вирахувати:
- Реальний коефіцієнт підтримки (відсоток від ВВП країни, спрямований на пряму допомогу).
- Індекс транзитного бенефіціарства (усі кошти, які сусіди заробили на обслуговуванні українського експорту, імпорту та військових замовлень).
Така « справедливість» має визначити, хто отримає доступ до повоєнних проєктів. Держави, які монетизували чужу трагедію, мають розглядатися виключно як комерційні партнери, а не як святі благодійники.
Для таких «рятівників» варто нагадати слова з Євангелія від Матвія (6:1–4):
«Стережіться виставляти свої добрі вчинки перед людьми, щоб вони вас бачили, інакше не матимете нагороди від Отця вашого Небесного. Тож коли даєш милостиню, не труби перед собою... Ти ж, як даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права, щоб твоя милостиня була таємною...»
На фото Київ, сьогодення...
Якщо і дякувати – лише Богу і ЗСУ...
Радіо Трек: НОВИНИ
