Віктор Булига: «Корабель Надії, Мрії, Любові та Кохання» (ФОТО/ВІДЕО)
Не історія, а справжнє Кіно
Пропонуємо вашій увазі нестандартну, але дуже цікаву історію кохання Віктора та Наталі Булиг.
Ми зберегли авторські підписи до фото. Усе разом воно сприймається майже як кіноповість.
Приємного перегляду:
Корабель Надії, Мрії, Любові та Кохання
У кожної пари своя історія кохання, своя Love Story. Наша з дружиною Наталкою бере початок з кінця вісімдесятих, з того часу, коли обоє навчались в Чернівецькому університеті.
Тоді усі мої однокашники були переконані, що найвродливіших дівчат потрібно шукати тільки на факультеті іноземних мов.
А тут якраз ще й з цим підфортило – нас поселили в один гуртожиток саме зі студентами факультету іноземних мов, 90 % серед яких були представниці прекрасної половини.
Проте життя, напевно, влаштовано так, що не ти шукаєш долю, а вона тебе досить часто знаходить сама ;) ...
Якось у студентському профілакторії у черзі до стоматолога познайомився з симпатичною дівчиною, студенткою математичного факультету. Пізніше бачились з нею в універі, на дискотеках, КВНах та в місті.
Привіт-привіт! Як справи? І на тому розбігались.
Проте, одного разу, коли після пар від'їжджав на тролейбусі від зупинки «Вулиця Боженко» біля відомої в Чернівцях споруди, яку називають будинком-кораблем, через скло салону побачив свою знайому математичку від якої, незрозуміло чому, не міг цього разу відірвати погляду.
Вона жила не в гуртожитку, тому чекала на інший маршрут. Закомпостувавши талончик, став як вкопаний, і не міг зрозуміти, що зі мною коїться.
Щось горіло у грудях, а моя нерозв'язана задачка разом з Кораблем (енергетику якого також відчув в ту мить навіть спиною) віддалялася від мене все далі й далі.
“Що ж це таке?” – подумав я. Адже загальновідомо, що Корабель - це символ прекрасних Надій, чистої Мрії, вічної Любові та безмежного Кохання! ;)
Невже це був якийсь знак?
Прийшовши до тями, вирішив, не відкладаючи щастя на потім, відразу все перевірити, тому запросив нарешті на побачення свою знайому-незайомку, яка незрозумілим поки для мене чином раптом так несподівано подіяла на мене.
Перевірка пройшла досить успішно, під час якої вдалось навіть відзначитися приготуванням у гуртожитку грінок з рибними консервами, яких в той час вистачало у всіх гастрономах ;).
Пізніше ці грінки Наталка мені згадувала при нагоді:
“Я ж то думала, що він готуватиме так смачно усе життя, а виявилось, що тільки пустив туману в очі!”. Каюсь, було діло ;)
Але головне, що так само швидко, як і готувались грінки, нам обом з часом стало зрозумілим, що на нашому Кораблі, який носитиме назву СІМ'Я, незалежно від метеоумов завжди повинно бути затишно, комфортно і безпечно для всіх, хто перебуватиме на борту.
Цього, звичайно, завжди дуже хочеться всім, але й всі добре знають, що погода - примхлива штука, а судна мають здатність натикатися на рифи, виходити з ладу, потребувати дозаправки, модернізації і навіть інколи йти на дно і т.д., але тоді ми про це і не думали, а вже через рік вирішили побратися.
Весілля відіграли у Рівному, в кафе “Калина” на Міцкевича. Мені тоді залишилось вчитися ще один рік, Наталі два.
Після закінчення університету поїхав працювати за державним направленням (була колись така штука).
Відстань між нами тільки зміцнила кохання та й завжди, коли з'являлась найменша можливість, старався відразу приїжджати у Чернівці і, як виявилось, не дарма ;).
Бо вже на початку березня 1990 року наш Корабель поповнився НОВИМ пасажиром, якого мені вдалося по приїзду 8 березня вперше побачити через вікно пологового будинку з рук дружини.
Саме тоді відчув нові, досі невідомі, ні з чим не зрівнянні й неперевершені навіть до сьогодні емоції.
Нашого первістка Наталя тримала на відстані третього поверху чернівецького пологового, що розташований на вулиці, назва якої просто не могла бути іншою, адже вона зветься Рівненська!!! (ось так!!!).
А через декілька хвилин мені вдалося побачити зовсім поруч із собою плід нашого кохання і навіть поцілувати його в щічку.
І це в СРСР! А тоді (хто не знає) в середину пологових пробратися було просто неможливо й нікого не пропускали навіть і близько ;). Ось що робить любов, що творить кохання! :)
Через чотири місяці наш Корабель прибув у Порто-Рівне, де з часом він поповнився ще двома членами екіпажу, які тільки його зміцнили та надали нових “фарб і конструкцій” нашому Судну, а також впевнено розпрямили його вітрила.
Протягом 28-річного плавання на наш Вітрильник чекало все: зустрічні вітри та штиль, пробоїни та бойові навчання, мілководдя та удари з суші й води, шторми та бурі, зміни гаваней та портів, але незважаючи ні на що, він все ж вистояв і продовжує плавання й сьогодні.
А зміг наш Фрегат впевнено втриматися на плаву саме тому, що його весла зроблені із Надії, вітрила із Мрії, його озброєння - це є Любов, а трюми завжди переповнені по вінця Коханням!
Love Story не була б повною, якби не розповісти про те, на що саме це кохання тебе надихає, стимулює, мотивує і як допомагає у житті. Отож, все по порядку.
Усі люди без винятку є творчими натурами, хтось більше, а хтось менше. Хтось розвиває свій потенціал, а хтось соромиться.
У мене творчі моменти безпосередньо пов'язані з моєю історією кохання, адже саме воно дає нові крила і надихає на створення історій, які ти хочеш розповісти глядачеві, з тим, щоб спробувати змусити його задуматися над тією чи іншою проблемою та допомогти йому відчути щось, що спонукатиме його до розвитку чи навіть дій.
Після того, як чесно відпрацював два роки за державним направленням, продовжив трудову діяльність.
Хоч і зовсім не за творчою спеціалізацією, але незважаючи на це, знаходив час і для роботи над творчими задумками, на які мене надихало тільки кохання. І тому за це дякую тобі, кохана!
Першу задумку вдалось реалізувати у 2008 році на каналі РТБ у телевізійній програмі, яка називалася “День у музеї”.
Саме вихід цієї програми підкинув ідею підвести риску під державною роботою і присвятити себе творчості, тим більше після зустрічі з Олексієм Заворотнім (у якого Love Story, я впевнений, ще більш захоплююча, ніж моя) ми у 2009 році вирішили втілити у життя мій кіносценарій, у якому саме кохання було головною темою фільму, який на той час і в тих умовах вийшов таким, яким міг тоді вийти ;). Дякую тобі, кохана!
Тим більше, ти і діти там знялись, нехай і в епізоді, проте у першій повнометражній рівненській, трохи десь наївній, проте чистій і невинній стрічці, яка так схожа з першим коханням.
Наступний фільм КАСТИНГ готувався безпосередньо на конкурс, присвячений Дню закоханих, а значить, знову кохання на першому місці. Дякую тобі, кохана!
Проживання у Рівному, яке стало для Наталки вже теж рідним містом, не могло не надихнути на створення відповідного фільму, у якому здійснена спроба знайти й відтворити межу минулого і сьогодення та зробити її зовсім близькою і в той же час невловимою.
І не дивно, що саме про кохання пісня у стрічці теж. Дякую тобі, кохана!
Фільм “Тунель” хоч до кохання й не має стосунку, проте знімався він у славнозвісному “Тунелі кохання” і є першим з рівненських фільмів, який зміг потрапити на Каннський кінофестиваль до секції Short Film Corner. Дякую тобі, кохана!
Наступна робота, у якій взяв участь, має багато версій, але за тією, яку запропонував саме я, зветься, як не дивно, Love Story (хоча й зміст її досить глибокий та зовсім протилежний сьогоднішнім весільним історіям). Дякую тобі, кохана!
Музейну тематику “Дня в музеї” продовжила робота “Люблю музей”, у якій тема кохання вирує з першої хвилини і до кінця кліпу. Саме ця стрічка презентує Рівненщину на всю Україну та по всьому світу.
Адже у гострій боротьбі вже була відібрана на кінофестивалі в Австрії, Австралії, Англії, Бангладеш, Китаї, Кіпрі, Румунії, США (аж на трьох фестах), де ставала переможцем у окремих номінаціях чи дипломантом різних ступенів.
І все це тому, що зроблена усією творчою групою з великою любов'ю. Дякую тобі, кохана!
Завжди жалкував, що у роки моєї молодості не було ТВ-проектів, у яких можна було в один з оригінальних способів освідчитись в коханні. Можливо саме тому вже у зрілому віці, якось одного разу, спільно з каналом Рівне1 зробив такий у Рівному. Дякую тобі, кохана!
Свою донечку, любов до якої у нас з дружиною не менша, ніж до старших її братів, теж долучаю потрошки до світу кіно. Саме вона знялась у роботі “Туди, де є любов”. Дякую тобі, кохана!
НАДІЯ, МРІЯ, ЛЮБОВ ТА КОХАННЯ та багато інших речей об'єднались у фільмі “Кавалери”, у якому Надія Косміаді зіграла саму себе, а наша доця і тут знялась в епізодах.
Фільм відзнятий за один день, як часто це роблять у Рівному ;).
На це були свої причини. І хоч робота далека від ідеальної, але головний меседж, закладений в неї, сподіваюсь, для глядача буде зрозумілим і близьким.
Сьогодні - прем'єра цієї картини у всесвітній мережі і першими її побачать читачі сайту РадіоТрек. ;) Дякую тобі, кохана!
Як розповіла мені "по-секрету" зовсім недавно Надія Косміаді, 14 лютого - один день в Європі, коли жінки дарують квіти чоловікам. Ось так! )))
Деякі Мрії та Надії здійснились торік під час проведення 1-го Рівненського міжнародного кінофестивалю “Місто Мрії”. І за це дякую тобі, кохана!
Мене з братом батьки навчили одному життєвому правилу. У кожну роботу, яку ти робиш, вкладати усього себе, усю свою душу та серце.
Протягом свого життя намагаємося прищепити дітям те, що отримали від батьків та вкладатися по повній у всі речі, які творимо. Можливо й тому ця розповідь-зізнання вийшла такою відвертою і довгою, але якою б тривалою вона не була, за законом жанру настав час кульмінації ;)
Сьогодні молоді люди перед тим, як побратися, не уявляють себе без традиційної вже Love Story, яка є історією кохання пари, що розказана мовою фото чи відео.
Такого у наші часи не було. Тому, кохана моя, вирішив наздогнати час і згадати разом із тобою деякі з моментів та епізодів нашої історії кохання - Великого плавання рідного нам Корабля. Вона у наступному відео.
Саме заради цих миттєвостей (які, мабуть, і є справжнім щастям) і варто жити, творити та кохати! Дякую тобі, моя Надіє, Мріє, Любове та Кохання!
P.S. Кохання, як би хто до нього не ставився - це теж творчість.
У обох царинах ніколи не варто сачкувати чи стояти на місці, або вдовольнятися отриманим вже результатом, а завжди рухатися тільки вперед, шукаючи нові ідеї, історії, о́брази, формати, не використані досі палітри фарб, оригінальні розв'язки й фінали та прикладати максимум умінь, зусиль і бажань для створення незвіданих світів, до яких впевнено вести вперед через усі перешкоди, труднощі та камені спотикання свій власний Корабель!
Дякую тобі, кохана! За все!!!
Радіо Трек: НОВИНИ
