Церковний Анекдот, почутий у Рівному – до Трійці (12 ФОТО)
Про справжню суть «Зелених святих»
Ми почули цей анекдот буквально нещодавно, хоча йому вже певно, як мінімум, років 100.
Можливо ви його вже чули. Також ми не відповідаємо за точність переказу, але...
Cуть така:
Патріарх із почтом якось завітав на один віддалений острів, де жило три монаха.
Питає їх Патріарх:
- Як ви молитеся?
Ті відповідають:
- У нас проста молитва: «Троє вас і троє нас, Господи, помилуй нас!»
- Ні, - каже Патріарх, - треба вам хоч трохи молитов вивчити.
Тож їм показали рызны молитви, і ті сіли вчити молитви.
На ранок Патріарх відбуває. Відплив уже далеко.
Монахи питають одне в одного:
- А хтось пам’ятає ты молитиви, що ми вчили?
- Ні! Ні! Ні!
- Давайте доженемо Патріарха і запитаємо.
Сказали і побігли.
В якийсь момент Патріарх обертається і бачить як троє монахів біжать до нього по воді і щось гукають.
Підбігають монахи до корабля і кажуть: «Владико, ми забули молитви. Повторіть нам.»
- А як ви молилися до цього? - питає Патріарх
- Троє Вас і троє нас, Господи, помилуй нас, - кажуть монахи
- От так і моліться далі.
Загалом цей анекдот можна вважати ілюстрацією – незбагненності Бога та його проявів
Варто пам’ятати, що для християн Бог є – Триєдиним: Бог-Отець, Бог-Син, Бог Дух Святий
Трійця святкується саме на відзначення дня, коли наочно проявилися дія – Третьої іпостасі Бога:
Це сталося на 50-тий день після Воскресіння. На 12 апостолів – простих рибалок, учнів Христа, які разом з Матір’ю Божою були у світлиці будинку на Сіонській горі – з неба зійшли язики полум’я. Вони отримали неймовірний дар проповідництва і, окрім всього, змогли розмовляти мовами.
Мовами тих народів, до яких ішли, в подальшому, проповідувати.
Догмат Триєдності Бога, як правило, оголошується недосяжним для людського розуму в повному обсязі, і осягається лише «досвідом духовного життя». У зв'язку з цим говорять про Святу Трійцю, як «найбільшу таємницю християнської віри». Також природа Бога, у тому числі те, що сказано у цьому догматі, визнається такою, яку ніколи не зможе пізнати жодне створіння, ні людина, ні янгол.
«А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:18-19)
При цій нагоді також варто згадати про Ісіхазм та «Ісусову молитву».
Молитву, яку монахи-самітники повторюють про себе – все життя, практично, безперестанку
«Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного»
Особливо багато таких монахів на святій горі Афон.
Отже:
Ісиха́зм (від грец. ἡσῠχία — спокій, тиша) — містична, аскетична течія східного християнства, про яку часом говорять, що вона становить один з полюсів православ'я; інший полюс — це вчення про «симфонію». Відома ще з часів Отців Церкви, проте канонічною визнана лише в 14 сторіччі завдяки старанням св. Григорія Палами.
Суттю цієї доктрини є обоження людини — її повне єднання з Богом ще під час земного життя — аж до реального ставання «богом за благодаттю, а не за сутністю».
Засобом, що дозволяв досягнути такого стану, визнавалась молитва — умна (від ума — екзистенційного центру людини, інстанції, відмінної від розуму і тіла) або ж Ісусова молитва — «Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного».
Така молитва, що її аскет повторював без перерви протягом всього життя, а також за умови сходження на нього благодаті Божої, була знаряддям об'єднання у синергії всіх його інтенцій-енергій, повним преображенням його суті.
Коротко кажучи, ісихазм — це практика розумно-сердечної молитви, поєднана з тверезістю, контролем за усіма помислами, що витікають зсередини, яка очищає розум і серце та готує (але не приводить сама собою) подвижника до богоспоглядання. Зрозуміло, не йдеться про буквальне, фізичне споглядання, а про духовне, «внутрішнє» споглядання. Як писав Св. Іоан Синаїт у Лествіці:
«ісихастом є той, хто намагається заключити у своєму тілі безтілесне». Ключова цитатою зі Святого Письма: «Царство Боже є у вас всередині».
Радіо Трек: НОВИНИ
