Рівнянка виступила на захист Тараса Бульби – проти Філософа з Острога

п'ятниця, 16 лютого 2018 19:32

Євгенія Гладунова vs Петро Кралюк

Сьогодні про це немодно говорити, але Україну із небуття сотворив не Шевченко і не Австрійський Генштаб.

Україну, посутньо, вигадав – Гоголь.

Достеменні причини невідомі, і зрозуміло, що Гоголь мав предтечу в особі несамовитого Котляревського, але…

Саме Гоголь сотворив цю магію Землі Героїв і Зрадників, Вурдалаків і Панночок, фамфатальних Красунь та Козаків, здатних осідлати самого чорта, аби діставати тим красуням з неба зорі чи з Петербургу – «чєрєвічкі».

Гоголь породив Міф, який в уяві всього світу став реальністю.

Цей міф мав багато складових, серед яких, окрім «тихої українського ночі» та «не всякої птиці, яка долетить до середини Дніпра», окремо завжди проступала постать Тараса Бульби як ідеальне втілення всього українського, епічного, Живого.

На відміну від російського, яке у Гоголя здебільшого постає: макабричним, сірим, Мертвим.

Однак, сьогодні Гоголя стало модно поносити і ґанити. Рідко хто наважується тепер стати на його захист. Нижче ми подаємо полемічний матеріал знаної у Рівному п. Євгенії Гладунової, який відображає цю колізію.

Не з усім у тексті відомої Просвітянки ми готові погодитися, але… Подаємо без змін.

Кому потрібні і кому вигідні такі дослідження?

Кожний народ має свої міфи, легенди, які ґрунтуються на ідеології народу, на реальних подіях, часто прикрашених для їх возвеличення. Це потрібно для виховання громадян, патріотів країни, щоб жити, працювати для неї, а в разі небезпеки-захистити в бою

Українському народу і міфів не треба створювати, бо українська історія багата трагічними і велично-героїчними подіями від Байди Вишневецького до юних крутян, які вмирали геройською смертю.

Сотні, тисячі українців вчились патріотизму на героїчному образі Тараса Бульби.

Однак, серед нашої професури залишився плодовитий, талановитий дослідник Петро Кралюк, письменник, філософ, якому забаглось слави Герострата. У своїй книжці «Таємний агент Микола Гоголь» професор розвінчує Тараса Бульбу і представляє його як антигероя і синовбивцю. Починається з імені «Бульба», що у наш час значить картопля, ніби воно підходить козацькому ватажкові, бо він круглий, товстий, як добра бульба. Але у ХVст. В Україні бульб не було, вони з’явились у ХVIIIст.. Тож ім’я це означає «бульбашка», тобто щось поверхове, незначне, яке швидко тріскає. Важить Бульба 20 пудів (320кг.), що ніякий кінь такої ваги не витримає, хіба що кінь на ім’я Чорт. І правда, у самого Бульби щось є від нечистої сили, особливо він страшний в бою. Такі висновки П. Кралюка, так він прочитав повість Миколи Гоголя.

А тепер згадаймо твори геніального нашого земляка. Вакула осідлав справжнього чорта, на якому помчав до С-Петербурга. Чому і козакові не бути вершником на Чорті? У Гоголя вареники самі літають з миски до рота, Ніс розгулює по московській столиці, Червона свитка літає по Сорочинцях. Перебільшення (гіпербола) – літературний прийом.

Бульба – синовбивця? А як міг реагувати козацький ватажок на зраду сина, який зухвало хизується своєю зрадою перед козацтвом?

Чи засуджував Шевченко Гонту, коли той зарізав своїх невинних синів-католиків? Гонта явно, а Бульба в серці плакали кривавими слізьми, але іншого вибору у них не було.

Самого Гоголя П. Кралюк трактує, як таємного агента ІІІ відділення (царської охранки), посилаючись на свідчення відомого, але незначного проімперського письменника Фаддея Булгаріна (редактора реакційної газети «Пчела»).

Це не доказово, це наклеп на великого Гоголя, який не може захистити свою честь, як і не міг захиститись Тарас Шевченко від Бузини.

Коли вийшли твори Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», то це був вибух, сенсація, які поставили Гоголя на І місце в російській та й в українській літературі. Як то було таку славу перетравити сірому Булгаріну, дійсно платному служникові царської охранки? Чи не із заздрості і з метою очорнити Гоголя він сотворив свій опус?

У дослідження П. Кралюка приводиться припущення, що успіхові «Вечорів на хуторі біля Диканьки» могло посприяти ІІІ відділення. Це вже зовсім сміхотворно.

Все, що Гоголь написав про Україну, сповнене високої поезії, романтики і фантазії найвищої проби. Все, що присвячене життю Московщини – це жорстока сатира. («Ревізор», «Мертві душі», «Ніс», «Шинель»). На мою думку, це не так сатира, як істинна правда. Мертві душі – це не ті, які в реєстрах вишукував Чичиков, а сам брехливий Чичиков, брутальний п’яниця Ноздрьов, які зараз воюють на Українському Донбасі і мріють спопелити всю Україну. Вони ж творять міфи і розповсюджують їх по світу про українців-бандерівців, людожерів, які розпинають дітей.

Якщо цар заплатив Гоголю 5 тис. руб. за службу ніби в охранці (ще один наклеп), то це була плата за те, щоб Гоголь виїхав з Московії і нічого подібного до «Ревізора» чи «Мертвих душ» не створив. І Гоголь не створив… Творчу душу добили чужина та критиканство «неистового» Вісаріона Белінського, тодішнього найбільшого літературного критика. Істинно: не бійся тих, хто вбиває тіло, а бійся тих, хто вбиває душу.