Рівнянка казала: «Ґуттен так» і «Курва!», і «Чусс!» (+ ФОТО)
Про туроператорів, біґос, митників, глінтвейн у Берліні і не тільки
Оксана Юрченко, відома рівнянка та визнаний блоґер, повернулася з-за кордону. Сповнена враженнями – від польських митників, українських туроператорів та німецьких безкоштовних приколів.
Одним словом, вам може бути цікавим її останній блог
Безвіз, Берлін і Багато вражень
Останній раз була в Берліні, коли мені виповнилося 15.
Навіть не рахуйте, це було дуже давно.
П’ять років мого солодкого дитинства пройшло в Німеччині.
Мені пощастило пожити у двох військових містечках – у Норі між Ерфуртомі Ваймаром, де в моїх вікнах виднілась труба крематорію Бухенвальд, і в Вюнсдорфі, столиці радянських військ в Німеччині.
До речі, шкільні екскурсії в концтабір безслідно для дитячої психіки не минули. Тижнями не могла потім спати:
Ввижались абажури з людської шкіри в татуюваннях, мішки, набиті волоссям і гнітюча, навіть через десятиліття, атмосфера бараків, крематоріїв і всього того жахіття.
А от шкільні подорожі до Берліна в шикарний зоопарк, аквапарк, різдвяні ярмарки згадую з задоволенням і дотепер.
Від Вюнсдорфа столиця НДР була в кількох десятках кілометрів, і ми залюбки їздили доторкнутись до культури країни, в якій, правду кажучи, нас частенько сприймали окупантами.
Зрозуміла це набагато пізніше, а тоді – було невтямки, чому ми прекрасно ладили зі своїми ровесниками, але інколи нас не сприймало старше покоління.
Нині ж понад усе на світі хотілось дізнатись, чи не змінився «мій» Берлін.
Адже дитячі уявлення - це одне, а доросла реальність - це інше. І спершу вона постала у вигляді автобусного туру.
Моя вам порада: маєте можливість, їдьте власним транспортом.
Бо ходити в туалет по команді, дивитись тупуваті комедії і слухати всю дорогу гіда про екскурсії, які тобі намагаються продати в рази дорожче – це ще те випробовування.
Нам, правда, пощастило з туристичною компанією, поїздка для моєї родини була найдешевшою серед усіх в автобусі («Моя Європа» – привіт) + пристойні готелі та комфортний маршрут.
Але от позиція туроператора здивувала: той самий тур коштував по-різному для всіх туристів і взагалі його вартість мінялася на сайті ледь не щогодини.
Ну, ок, можливо, це тонкощі маркетингу, але програма була найбільш серйозним проколом з усіх, бо заявлені пункти і час прибуття та вибуття взагалі не відповідли дійсності.
У половини автобуса згоріли квитки додому, бо замість заявленої 11-ої ночі ми приїхали до Львова о 4-ій ранку.
Польські митники, курва, це просто суміш наглядача з вищезгаданого Бухенвальда і англійської королеви. З ієзуїтською посмішкою вам перериють ваші «чемодани» на предмет наявності йогурта, який ви за необачністю не допили до кордону.
Потім у водія будуть перераховувати цигарки і шукати додатковий бак.
Двічі виволочуть пасажирів із автобуса з речами, заженуть його на яму.
Одним словом, маса розваг і емоцій + по п’ять втрачених годин з життя – туди і назад, хоча приватні автівки пролітали, як кулі.
Чому автобуси під таким тиском – загадка.
Але полякам все можна простити за їхні журек і бігус.
Наполегливо рекомендую скуштувати шедеврів польської кухні.
Хоча їхні різдвяні ярмарки - ніщо в порівнянні з ярмарками в Німеччині.
Пшепрашам, але так і є.
Зазначу, що в самому Берліні майже нічого не змінилось.
Навіть смак традиційних берлінських сосисок з карі та вафлів із пудрою залишився таким же.
Поливані шоколадом яблучка, печені каштани, картопляний суп і глінтвейн. Дуже багато глінтвейну. Цікаво, що наливають його у милі різдвяні горнятка і вас змусять заплатити за них кілька євро, так само як за будь-який інший посуд. А потім, коли повернете – віддадуть кошти.
Для порівняння: у Львові за келишки з вишнівкою ще ніхто не додумався брати гроші.
Туристи кидають їх будь-де і спеціальна людина ходить потім їх збирає і повертає. Але ми відволіклись.
Звичайно, що не глінтвейном єдиним ми насичувались протягом вікенду.
Must have Берліна - Бранденбурзькі ворота, Рейхстаг
До речі, зареєструйтесь на екскурсію завчасно, хоча б за три дні, надішліть заявку на сайт Бундестагу, вкажіть бажаний час і після того, як вас перевірять, чи ви - не член Алькаїди, на пошту надійде запрошення. Ви його роздрукуйте і покажіть охоронцям.
Якщо ви такі безтолкові, як я, і забудете запрошення в номері – просто покажіть в телефоні в пошті лист.
Прийдіть за півгодини і отримайте задоволення.
Це все безкоштовно! Екскурсія з навушниками, ви побачите весь Берлін і почуєте все про парламентську демократію, але про це вам не скаже і не розкаже автобусний гід - ну ж бо хто заробить на безплатній поїздці?), і легендарна берлінська стіна.
Всі їздять дивитись та фоткатись на Чекпойнт Чарлі — один з найвідоміших пунктів перетину кордону між Східним і Західним Берліном під час Холодної війни на вулиці Фрідріхштрассе.
Шматочок берлінської стіни ви можете купити в будь-якій сувенірній лавці (щоправда, не факт, що це вона).
Не будьте легковірними, не беріть дорогих автобусних екскурсій.
Той же сотий (№100) автобус провезе вас усіма туристичними об'єктами в 10 разів дешевше.
Коли ви нагуляєтесь по Александерплацу, йдіть на Музейний острів.
П'ять музеїв на Музейному острові входять до музейного об'єднання Державні музеї Берліна, яке в свою чергу є установою Фонду прусської культурної спадщини.
Перлиною вважається Пергамський музей, який отримав всесвітню популярність завдяки вражаючій реконструкції археологічного ансамблю Пергамського вівтаря, воріт Мілетського ринку, Воріт Іштар з фрагментом вавилонської Дороги процесій та фризу з Мшатти.
А в Єгипетському музеї знаходиться знаменитий бюст давньоєгипетської цариці Нефертіті (який вам сфоткати не дадуть). А от французькі імпресіоністи мені взагалі не зайшли. На любителя, так би мовити.
Рекомендую купити один-єдиний квиток у всі п’ять музеїв, так вийде значно дешевше, і ви про це зовсім не пошкодуєте.
Особливо, як дізналась, що дітям (тобто навіть і моїй Олі, якій 15 років) вхід безоплатний і скрізь дають навушники з записаною екскурсією.
А коли німкеня в гардеробі, дізнавшись звідки ми, сказала «Ласкаво просимо» (це її львівські туристи навчили), я зрозуміла, що люблю цю країну до безтями.
До речі, приємним бонусом поїздки стало повне і остаточне усвідомлення, що нас нарешті перестали плутати з росіянами.
Коли в далекому 87-му в Парижі на Молодіжній зустрічі люди дізнавались, що я з України, то запитували «Де це, десь між Тулою і Карагандою? Поселення під Москвою?»
Нині ж таких запитань немає.
Нарешті відчуваєш приналежність до конкретної нації з конкретним географічним положенням і паспортом, який мені дозволяє – безвізово – попити кави в Парижі, послухати оперу в Відні і попити глінтвейну в Берліні.
Що я з задоволенням і зробила.
В Берліні: плакала, сміялась, наїдалась смаколиками, зустрічалась з фейсбучними друзями, яких до того ніколи не бачила (Вадиме, привіт), вдихала на всі груди повітря цього дивовижного міста, і мені було добре так, як буває лише в дитинстві.
Тож пообіцяла собі ще повернутись не раз.
Бо про дві речі ми будемо шкодувати на смертному одрі: про те, що мало любили і мало подорожували.
Принаймні так кажуть)
Радіо Трек: НОВИНИ
