Про що скаже Володимир Зеленський українцям і світу в Острозькій академії?
Мантія для Президента (АК)
Зеленський несподівано їде таки на Рівненщину.
Чому?
Чому він вирішив прибути до нас самостійно, хоча для представлення нового голови РОДа цілком міг прислати когось з керівництва свого офісу?
Треба сказати, що раніше такий візит – саме президента й до «Острозької академії» – планувався на 30 серпня.
Потім його скасували.
Потім їхати до нас мав перший заступник керівника офісу президента Сергій Трофімов, однак тепер знову приїжджає президент.
Чому?
Можливо, дізнаємося завтра, почувши і побачивши, що саме Зеленський скаже в «Острозькій академії».
Особливо, якщо президент раптом візьме й дасть Героя України Миколі Карпюку.
Карпюк, очевидно, заслуговує на таке звання.
Можливо, навіть більше, ніж будь-хто з недавно звільнених наших бранців, але…
Це лише припущення.
Інше припущення таке:
Зеленський не буде завтра багато говорити про господарські проблеми краю та звільняти керівників районів.
Натомість, він може зробити певну зовнішньополітичну заяву.
Важко сказати яку, але поточна ситуація цілком може підштовхувати його до необхідності окреслити певний периметр.
Острозька академія – найстаріший освітній заклад України – дуже підходить для озвучення саме таких, програмних заяв, якщо не зовнішньополітичних, то стратегічних у плані розвитку країни.
Особливо цікаво було б почути їх завтра від, фактично, найпопулярнішого політика Європи, який спочатку отримав 73% на виборах президента, а тепер ще й забезпечив монобільшість своїй політичній силі у парламенті.
Ще рік тому ніхто подібного не міг передбачити, сьогодні ж дехто вважає, що «саме небо послало нам Зеленського для порятунку України».
І, знаєте, можливо ці дехто мають рацію.
Справа в тому, що після Майдану ми, як держава, була приречені на диктатуру.
Без диктатури вийти з хаосу революції неможливо. Такого ще не вдавалося нікому в історії людства.
І «диктатура Зеленського», як ми її бачимо сьогодні, є чи не найм’якшою з усіх можливих варіантів. Чому?...
Бо тримається на величезній підтримці людей. Фактично, він позбавлений необхідності узурпувати владу.
Народ сам її передає Зеленському через вибори, а Зеленський – і це дуже важливо:
Не відмовляється брати на себе всю відповідальність.
Ми, насправді, такого ще не бачили в Україні. Типово наші президенти любили залишати собі люфт, аби робити винними уряди, прем’єр-міністрів, Верховну Раду когось іще.
Зеленський, натомість, прямо показує, що готовий відповідати за наслідки. А значить – буде домагатися результату від уряду та парламенту.
Фактично, і президент, і уряд, і парламент в Україні сьогодні – це одна людина.
Володимир Зеленський.
Чи означає це, що тепер нас усіх нарешті чекатиме успіх?
Зовсім ні. Не означає.
Але шанс є.
Чому не означає?...
Тому що Зеленський (це вже видно з його риторики) оточив себе людьми, які мислять строго ліберальними догмами.
Дуже сумнівно, що серед радників президента є ті, хто готовий говорити й відстоювати речі, які йдуть всупереч вимогам СОТ, ЄС та МВФ.
Речі, які є вигідними саме для України.
Тож, не знаючи всіх можливих альтернатив, Зеленський, принаймні на початку, приречений йти строго в річищі ліберальної доктрини.
Вона ж (ця доктрина) ніколи не забезпечить Україні того економічного росту, про який ми всі мріємо.
Який єдиний зміг би повернути українців назад в Україну, а всім нам тут забезпечити рівень життя, медицини, соціального захисту та довкілля не гірший, ніж у Європі.
Насправді, Україні потрібне поєднання ліберальних моделей там, де вони дають найкращий результат із елементами державного управління та регулювання там, де вони необхідні.
Не «або-або», а «і те, і те».
Такі ідеї – крамола «для пташенят гнізда Сороса та Фіали», але сила Зеленського в тому, що він здатен швидко приймати рішення.
А значить, коли президент побачить, наприклад, що непідготовлений «ринок землі» обертається по факту хаосом, свавіллям та катастрофою, то, найпевніше, швидко зупинить такий бедлам своїм указом.
Або, можливо, навіть і не допустить його, коли побачить, чим це все може обернутися для України. Й усвідомить, що його, як президента, насправді, можливо, пхають нині на мінне поле, здатне знищити те, що для нього є головним:
Підтримку людей.
Підтримку, яка на сьогодні є незаперечною, і яку ми знову побачимо вже завтра.
В Острозькій академії.
Радіо Трек: НОВИНИ
