Про природу гріха, гарних хлопців та сесію Рівненської обласної ради
Хроніки нашого краю
Св. Ісаак Сірін Ніневійський (іноді ці слова приписують Св. Августину), розмірковуючи про природу гріха, якось сказав, що «Грішник подібний на пса, який лиже пилку і, п’яніючи від власної крові, не помічає, як убиває себе».
Ми не собаки. Теоретично ми мали б мати більше розуму, але ми люди, і кожен, глянувши на себе, підтвердить, що знає – цю собаку. Однак, якщо приватні гріхи - це приватна справа кожного, то з політиками складніше. Їхнє гріхопадіння, особливо, коли воно стає – впертим, системним і затятим, типово має трагічні наслідки для багатьох інших. Цілих народів та країн.
Сьогодні у Рівному відбувся черговий епізод нашої політичної історії, в результаті якої головою обласної ради обрали мало кому відому людину – представника «Радикальної партії» – Володимира Ковальчука.
Хто він?
Про нового голову обласної ради відомо, що він народився 1982 р. у Здолбунові, закінчив Водник, переважно працював у різних банках Рівного на не надто високих посадах керівника відділів кредитування. Остання така посада «радник віце-президеннта «Діамант-банку», але вже – у Києві (2006р).
Також у різні роки цей чоловік був помічником Василя Червонія, помічником-консультантом народного депутата Сергія Рибалка («Радикальна партія Олега Ляшка»), радником голови Державного комітету лісового господарства України.
Вас, можливо, здивує, але із 2005 року В. Ковальчук – президент Федерації шахів Рівненської області. Виходить, що на момент призначення/обрання на цю посаду йому було (увага) 23 роки.
Також повідомляють, що він є членом-кореспондентом якоїсь мало зрозумілої Всеукраїнської академії культурної спадщини українського козацтва.
Тепер цей чоловік став головою нашої обласної ради. А забезпечити його обрання до Рівного приїхали «радикали»: Ляшко, Лозовий та Парасюк. Також з особливою місією – уламати депутатів від «Батьківщин» – Рівне відвідав Іван Кириленко.
Обійшлося без крові
Очевидно, що обрання Ковальчука, за якого проголосувало 34 депутата, стало результатом певної домовленості на рівні Києва. Домовленості, яку можна назвати і драматичним словом «змова». Домовленості, яка в Рівному не влаштовувала нікого, але, можливо, допомогла нам уникнути бійок та силового протистояння у сесійній залі.
Справа у тому, що головними кандидатами на посаду голови облради вважалися: Юрій Благодир, Михайло Кириллов (обидва від «БППС») та Микола Кучерук («Батьківщина»).
Останній був трохи в стороні основного протистояння двох кандидатів від БПП, яке обіцяло вилитися у щось малосимпатичне та достатньо брутальне. Вважається, що люди, які стоять за Кирилловим, розробляли достатньо радикальні схеми дискредитації Юрія Благодиря. Спочатку ми побачили війну замовних публікацій. В одних – Благодирю закидали «регіональне» минуле, в інших – пояснювали, що ніякий він не «регіонал». Одночасно група заангажованих активістів у соціальних мережах піднімала хвилю «протесту», заявляючи, що сама спроба обрання Благодиря стане «викликом Майдану».
Мусувалася ідея «люстрації через смітник», проводити яку, за нашими даними, ніхто у Рівному не хотів ( ні «Правий сектор», ні «УНСО»), а значить, як казали нам добрі люди:
«У день першого засідання новообраної ради до Рівного привезуть 300 бурштинокопачів, які таку «смітникову люстрацію» і проведуть». Під виглядом ревнителів ідеалів Майдану.
Чогось подібного, напевне, не виключали до останнього дня, бо в приміщенні ОДА в день сесії можна було побачити досить багато міліції та різноманітних силовиків. Але битв та протистояння не відбулося. Усе вирішили полюбовно. Напередодні «міжнародного дня чоловіків» крісло голови Рівненської обласної ради віддали «радикалам». Ні БППС, ні «Батьківщина» навіть не висували власних кандидатур. Усе зробили так, як вирішили у Києві.
Суть схеми
Про що конкретно домовлялися у Києві, ми, напевно, не дізнаємося ніколи, але, швидше за все, йде формування певної антипрем’єрської та, можливо, антипрезидентської коаліції у складі партій: «Батьківщина», «Самопоміч», «Свобода», «УКРОП», «Радикальна партія». Назвемо її «Коаліція п’яти». Вочевидь, ці партії скріплюють її зараз суголосними голосуваннями у місцевих радах. Не лише на Рівненщині. По всій Україні. Десь посади керівників районних та обласних рад дістаються одним, десь – іншим.
Рівненщину «віддали Ляшку». Ляшко обрав – Ковальчука. Усі заскреготали зубами, але порушити «лінію партії» не наважилися. Єдине, що Кучерук не погодився на запропоноване йому крісло першого заступника. Категорично. Тому, за квотою «Батьківщини» цю посаду віддали Миколі Драганчуку, а ще одним заступником обрали Олексія Бучинського (від «Свободи»).
Що далі?
Ми не знаємо, що нас усіх чекає далі. Але образ собаки, який лиже пилку, досить добре описує поточну політичну ситуацію. Особливо, якщо згадати останні вибори.
Люди масово проголосували на тих виборах – відмовою брати у них участь. По всій Україні. Хтось запитує – чому така низька явка?... Відповіді звучать різні, але правда одна: люди відчувають масове розчарування та невдоволення. Допоки це апатія. Але апатія дуже швидко переростає в протест.
Яким він буде, не знає ніхто. Ефективний спосіб уникнути нового Майдану та розвалу країни – вибори. Перевибори Верховної ради України. Однак, такі перевибори прямо зараз проводити не захочуть. Саме тому, швидше за все, й формується зараз «коаліція п’яти партій», аби наочно продемонструвати Президенту та Прем’єру – необхідність змін. Кадрових.
Швидше за все, уже незабаром ми станемо свідками спроби змінити діючий уряд – без перевиборів. Однак, якщо така спроба і вдасться, вона стане лише прелюдією до ще глибшого загострення і, зрештою, розпуску Парламенту.
Перевибори ВРУ, на мою думку, є очевидною необхідністю та вимогою часу. Якщо на олтар цієї мети варто було покласти обрання Ковальчука головою нашої обласної ради, то можливо це і виправдана жертва. Але…
Пропоную на завершення подивитися нову пісню. Достатньо суголосну піднятій темі:
Радіо Трек: НОВИНИ
