Многоликий і неповторний Андрій Ляшук празнує ювілей у Рівному (50 ФОТО)
З роси і води!
Рівному дуже поталанило: у нас є Андрій Ляшук.
Людина – символ.
Справжній митець. Красень, Художник, Дизайнер, Співак, Музикант, Майстер, Мультиінструменталіст і… почесний Че Гевара м. Рівне.
Хто не знає Андрія Ляшука?!
Хто не знає, той буде знати.
[media=137849] [media=137861]
Людина дивовижних чеснот, різноманітних талантів і величезної внутрішньої краси – він народився 50 років тому, але… не в Рівному.
[media=137851] [media=137842]
Як можна прочитати в одному з колишніх інтерв’ю, родом він із Ковеля:
— Я — з Волині. З Ковеля. До Рівного я приїхав у 1986-му році поступати у «воднік». І відівчився там два курси на будівельному... Але згодом зрозумів, що це не моє... що таки варто йти в інститут культури :) Хоча, ти знаєш, зараз часом згадую все те, що встиг вивчити на заняттях з архітектури.
[media=137838] [media=137841] [media=137827]
З того ж інтерв’ю дізнаємося, що Андрій любить, коли йому дарують книги, хоча певно «не книгами єдиними»)). Також він повідомляє, що сам виготовляє різні музичні інструменти:
— Кавали, румунські флуери... Навіть на продаж намагався робити... Першими змайстрованими інструментами у мене були сопілки.
[media=137815] [media=137820] [media=137829]
Ще Андрій дуже любить свою дружину Наталю, і ви, безперечно, відчуєте це з цілої низки світлин.
Також не можна не помітити, як пасують Андрієві різні етнічні вбрання та як цікаво і з великим вмінням він преображається.
[media=137811] [media=137821] [media=137853]
Відчувається, що поряд із музикуванням – це експериментування з різноманітними образами є його невід’ємною і надзвичайно цікавою фішкою.
Недарма кажуть, що талановита людина – талановита в усьому. Легко побачити, що в Андрієві живе й великий актор: він притягує погляди, він чудово заповнює собою кадр і надзвичайно органічно почувається на сцені чи, краще сказати, на майданчику.
Абсолютно будь-якому: чи то велика сцена, чи сходи якоїсь будівлі; чи перед ним його друзі, чи це знімальний майданчик – Андрій Ляшук всюди почувається й поводиться органічно.
[media=137845] [media=137824] [media=137858]
Він є таким, як він є: різноманітним, але справжнім – завжди самим собою.
Як музикант Андрій Ляшук грає на безлічі інструментів, але в першу чергу нині асоціюється, напевно, все ж з Лірою.
[media=137831] [media=137836] [media=137810]
От цікавий витяг з інтерв’ю для сайту «Рівне 1»:
- Важко далася ліра?
- Не важко. Оскільки у мене був досвід гри на інших інструментах, то я, мені здається, взяв інструмент до рук, і протягом перших десяти хвилин, понатискавши на клапани, вже міг грати.
[media=137837] [media=137834] [media=137856]
- Якими ще інструментами володієте?
- Різноманітні етнічні духові, не варто навіть їх перераховувати - їх багато. Вони схожі між собою, і в різних етносах є схожі інструменти. В нас – сопілка 6-діркова, а у ірланців – вістл, індійська флейта бансурі, сякухаті – японська флейта, балканські духові. Всі ці інструменти можна назвати – аерофони. А крім того, пізніше захопився іншими інструментами, також струнними.
[media=137862] [media=137863] [media=137855]
- Чим особлива ліра?
- Ліра – дивний інструмент – смичково-струнно-клавішний, тому що там є колесо, яке треться по струнах і виконує роль безперервного смичка, струни ми не притискаємо пальцями до грифа, а рухаємо клапанами лади, тому є клавіші, і струни, і смичок.
[media=137843] [media=137850]
А от як писав геть недавно про нашого музиканта «Вісник Переяславщини»:
В його репертуарі церковні канти 17-18 століття, пісні для дітей 19 століття, пісні українців, які виїхали на заробітки в Америку, чимало творів із репертуарів інших лірників Івана Власюка, карпатського лірника Дмитра Генцара, а також сучасні патріотичні пісні.
Виступ рівненського лірника, мабуть, припав до душі публіці, вони не лише гучними оплесками нагороджували лірника, а навіть підспівували Андрію коли той виконував патріотичні пісні.
[media=137828] [media=137822]
Цікавим є й інтерв’ю, що його далі дає Андрій Переяславському виданню:
– Родом я із Ковеля. Саме там отримав перші ази музичної освіти. Пам’ятаю, що коли я навчався у другому класі середньої школи батьки за моєї ініціативи записали мене до музичної школи. Що правда вибирати інструмент батько не дозволив, а сказав, що буду грати на баяні. Мені не дуже хотілось освоювати цей інструмент тож я здебільшого грав не на баяні, а на його нервах.
Щоправда мені дуже подобалось сольфеджіо та музична література. Ці предмети також викладали по мимо гри на баяні. І саме сольфеджіо мені дуже допомогло в подальшому при вступі до Рівненського інституту культури.
На початку 90-х уже навчаючись у вузі почав освоювати духові інструменти флейту, сопілку, флояру (флояра – басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Прим автора.). І мені запропонували грати на флейті у рок гурті «Chant Moulin», який створили студенти.
Згодом, я замість флейти почав грати на сопілці вносячи в рок гурт український колорит. І мабуть саме це підштовхнуло мене до освоєння інших народних музичних інструментів, які можна було б спробувати в рок гурті. Мені були цікаві саме «живі», а не електронні звуки.
[media=137816] [media=137846] [media=137823]
– Коли вперше взяли до рук ліру?
– Ще у студентські роки я почав збирати різні журнали у яких писали про кобзарів та лірників. Мені дуже хотілось спробувати й собі, але я чомусь вважав, що це якісь особливі люди до яких я не відношусь.
І ось на початку 2011 року мені зателефонував товариш із Луцька Віктор Іщук з яким я випадково познайомився, через його захоплення по виготовленням різних обладунків та музичних інструментів й сказав, що він виготовив під замовлення ліру, але клієнт відмовився її забирати: «Якщо хочеш, я рейсовим автобусом, через водія, передам тобі».
Ви знаєте це була справжня містика, адже я саме мріяв, аби Святий Миколай приніс мені в подарунок ліру. І ось 6 січня на передодні Різдва я її беру до рук, і розумію, що це мій інструмент! Згодом я передав Віктору креслення ліри Івана Власюка і він зробив мені ось цю ліру, із якою я об’їздив не лише Україну, а і Європейські країни.
[media=137848] [media=137833]
– Доволі часто їжджу до Польщі. Їм цікаві традиції українських лірників. Якось так сталось, що в них був такий собі провал в етно музиці і зараз надолужуючи згаяне вони організовують чимало лірницьких фестивалів на які запрошують саме українських лірників. Ми співаємо там українські пісні, церковні канти, і поляки цим дуже захоплюються. Також із лірою побував у Швейцарії, Німеччині, Литві.
Європейці в захваті від цієї музики. Річ в тім, що сам інструмент виник на заході сучасної Іспанії, і звідти поширився на всю Європу. І якщо європейці постійно вдосконалювали ліру, зробивши з діатонічної – хроматичну, і навіть деякі композитори, зокрема Йозеф Гайдн, писав музику саме для цього інструменту, то в Україні збережено саме первісну ліру, ту яка «прийшла» до нас із Європи.
[media=137814] [media=137859]
– За рахунок чого живе сучасний лірник?
– Я приватний підприємець, займаюсь видавничою справою, а ліра це сакральний інструмент на якому я граю для душі. Але у нинішній час займаючись цим мистецтвом також можна отримувати якийсь прибуток. Мене часто запрошують на різноманітні фестивалі та концерти де кобзарі, лірники грають «на шапку». Люди, які прийшли послухати старовинних пісень платять за це, кидаючи гроші музикам.
[media=137817] [media=137832]
– Зрозуміло ліра для душі, а які сучасні гурти ви полюбляєте слухати?
– Зараз мені до вподоби ансамблі, які включають у свій репертуар етно музику. Ось сьогодні їдучи на власному авто із Рівного до Переяслава слухав новий альбом “De Libertate” київського музичного колективу «Хорея Козацька». Дуже рекомендую послухати.
[media=137839] [media=137847]
– Як дружина ставиться до вашого захоплення?
– Дружина у всьому мене підтримує. Доволі часто ми їздимо разом із нею на концерти. Наталка за професією хореограф, і коли я на польській хроматичній лірі граю танцювальні мелодії вона запрошує глядачів потанцювати разом із нею під звуки ліри.
[media=137854] [media=137852] [media=137830]
Розмову цю записав Переяславський журналіст Володимир Набок, якому ми маємо щиро подякувати за чудовий матеріал.
Так само хочемо подякувати й Андрію Ляшуку за все, що він робить для нашого міста, нашої громади та всієї української культури.
[media=137864] [media=137857]
Хай не згасає джерело натхнення, а Господь най дарує многії та благії літа, аби ще багато років та багатьом поколінням Андрій Ляшук міг дарувати свою творчість і свій талант.
[media=137813] [media=137835]
Вітаємо!
Радіо Трек: НОВИНИ
