Кому була присвячена «Червона рута», яка вперше прозвучала на сцені у травні 1971 р.? (ФОТО/ВІДЕО)
І зразу стала улюбленим шлягером для мільйонів
Свої пісні «Червона рута» та «Водограй» Володимир Івасюк написав ще студентом у 1970-му. Проте, вже невдовзі «Червона рута» стає шлягером завдяки однойменному фільму та перемагаючи на конкурсі «Пісня 71».
Вважається, що музою Івасюка в ті роки була його одногрупниця Марія Соколовська-Марчук. Свого часу про неї розповіло видання День.
Чарівна білявка Марійка Соколовська (тоді їй не було й 17 років) зразу після закінчення Коломийської середньої школи № 1 вступила до Чернівецького медичного інституту. Старостою групи, у яку вона потрапила, був не хто інший, як Володимир Івасюк.
Марійка грала на скрипці й відразу стала учасницею оркестру народного ансамблю пісні й танцю «Трембіта». Серед скрипалів, звичайно, був і Володимир Івасюк.
На заняттях вони сиділи поруч. Вона добре пам'ятає, як деякі викладачі могли піднімати Володю кожного заняття й при цьому говорили йому:
«Ну що, Івасюк, ви вже визначилися, ким будете — лікарем чи композитором?».
Марійка давала Володі свої конспекти, коли він не встигав добре підготуватися до семінарів — їй було боляче, коли намагалися принизити Володю. Одного разу під час занять (це було взимку) Володя підійшов до неї і показав їй вірш.
Це був текст пісні, яка невдовзі стала знаменитою на весь світ — «Червоної рути». Потім Володимир написав спеціально для неї цей текст. І підписав: «Мусі від Володі».
Ось що пригадує сама Марія про видатного композитора:
- Володя підійшов до мене вже у перший день навчання у медінституті: «Ти граєш на скрипці? Значить, будеш грати в ансамблі». Ми були разом з ним увесь час: вдень — заняття, ввечері — репетиції камерного оркестру і оркестрової групи інститутського ансамблю пісні і танцю. Любов до музики і медицини єднала нас.
Молодість сама по собі прекрасна, але незрівнянна ні з чим, коли поруч з тобою людина, яка тебе розуміє і підтримує у всьому, зачаровує тебе своєю красою і розумом, дарує тобі ніжну гру чарівної скрипки і свої перші пісні.
Я завжди старалася йому допомагати, ми разом здавали сесію, святкували дні народження та весілля своїх однокурсників. Коли збиралися на репетиції, Володя завжди підходив до мене і цілував у щоку.
Дуже часто приносив мені пиріжки, які випікала няня Міля. А називав мене лише Марічка або Муся.
Уже пізніше мені розповідали, що Володя був у мене закоханий. Але сам він ніколи не зізнавався мені. Напевно, йому легше було про все сказати у піснях… А які почуття були у нього у студентські роки — не важко здогадатися, адже свої найкращі твори він написав саме під час навчання у медінституті.
Якось будучи вже наприкінці 80-их у Львові, я купила там книжку Володимира Івасюка «Моя пісня», в якій була надрукована «Елегія для Марії». І лише тоді, прочитавши, я зрозуміла глибину його почуття до мене:
Мадонні незнаній
Віками лунали
Органні хорали
В густі небеса.
А я тебе знаю,
Тебе я кохаю,
Люба Маріє!
Треба зазначити, що після успіху «Червоної рути» та «Водограю» склалося так, що Володимир Івасюк перевівся до Львова. Шляхи його та Марії – розійшлися.
Вона розказує:
- Ще будучи студенткою, я вийшла заміж за викладача. Володя надіслав тоді вітальну телеграму зі Львова. Мене часто запитують, чому ми не одружилися з Івасюком. Мабуть, не доля…
Але свого старшого сина, який теж працює лікарем, назвала на честь Володі. Коли Івасюк помер, я одна з його однокурсників була на похороні.
З того часу Володя часто мені сниться: він стоїть на горі у своєму синьому костюмі, а я йду до нього. А якось він привидівся мені на вулиці… Пам’ять про Івасюка — свята для мене: його фотографії, автографи, листівки…»
Радіо ТРЕК у Telegram. Viber: 063 734 106 4
Радіо Трек: НОВИНИ
