Каток Ковальчука. Чому людина Ляшка втратила посаду голови облради (ВІДЕО)
«Місцеві» проти «радикалів»
Уявіть собі – каток. Каток, який котиться з гори. А ми біжимо перед ним. Він прискорюється, і ми змушені бігти дедалі швидше, аби той каток нас не наздогнав.
Це достатньо типова життєва ситуація.
Каток – це наші досягнення, наш статус, якому ми маємо відповідати (у власних очах, чи в очах інших). І чим більші досягнення, тим важче від того катка утікати. Особливо, якщо ті досягнення – несподівані.
Посада голови Рівненської обласної ради стала несподіваним призом для Володимира Ковальчука.
Отримавши цей приз - посаду голови облради - з рук свого політичного лідера, В. Ковальчук швидше за все, жодного дня не відчував спокійної і твердої упевненості у власних силах. Найвірогідніше судоми паніки у нього чергувалися із вибухами люті та приступами ейфорії. Можливо, він навіть вірив до останнього, що все ще вдасться зупинити, змінити, переграти.
Кажуть, він виходив сьогодні з зали засідання без радості, але не виключено, що десь у душі цей чоловік, насправді, відчував полегшення.
Існує думка, що Володимир Ковальчук виявився занадто слабким, аби втримати владу та крісло голови обласної ради. З цим важко не погодитися, хоча таке пояснення також не є і достатньо точним.
Каток, перед яким опинився цей молодий чоловік без належного управлінського та життєвого досвіду, не залишав йому багато шансів із самого початку.
Можливо, якби на місці Ковальчука опинився хтось більш досвідчений із радикалів, хтось більш укорінений у нашу область (той же Роман Стасюк, наприклад), можливо, тоді все для партії Олега Ляшка тут склалося трохи інакше. Однак, логіка підказувала: як тільки розсваряться «Радикальна партія» і «БПП», так одразу ж «царюванню» ставленика «радикалів» на Рівненщині прийде кінець.
Був, правда, момент, коли здавалося, що «місцеві з Ковальчуком змирилися».
«Радикальні» кадрові перестановки, як виглядало, не зустрічали належного опору. Апетити людей Ляшка, які посунули сюди із різних регіонів, із кожним днем зростали. Під загрозою «радикального» захоплення опинилися комунальні заклади області, а Ковальчук розпочав атаку на керівника обласного УМВС Максимова.
Дехто почав казати, що
Ляшко дозволяє собі «занадто багато». Якщо їх не зупинити, «радикали тут позахоплюють все і не зупиняться ні перед чим»
Чи було це помилковою тактикою з боку штабу Ковальчука, який включав масу київських гастролерів у ролі радників? Важко сказати. Означені майстри «заїжджого пєару» поводилися достатньо дивно і змушували свого клієнта робити речі часто незрозумілі. Іноді абсурдні. При цьому, вони, кажуть, дозволяли собі насміхатися над ним у присутності його ж таки (Ковальчука) політичних конкурентів.
Уже в той момент домінуючою стала теза:
Ковальчук тут робить тільки те, що йому… дозволяють робити «місцеві».
Якщо ви думаєте, що атака на Максимова була б можливою без участі БПП чи всупереч інтересам БПП, то ви – помиляєтеся.
А це означало, що Ковальчук – не є реальною загрозою і царюватиме доти, доки Ляшко діятиме у союзі з Порошенком та БПП і захищатиме свого ставленика на Рівненщині.
До останнього часу робити це Ляшку вдавалося. Однак, сьогодні Ковальчука змістили, обравши замість нього головою облради Олександра Корнійчука (БПП)
Ляшко зробив із цього приводу заяву про «бурштинову мафію», «порушення процедур» і т.п. Обіцяє судитися.
Оскільки рішення обласної ради незаконне, вже сьогодні подаємо позов до суду
Однак, виглядає, що «місцеві» все ж знайшли порозуміння між собою і не хочуть бачити тут (ще) більше «радикалів».
Чи міг Ковальчук утриматися на посаді, якби поводився інакше?
Швидше за все – ні.
Каток із перших хвилин почав його наздоганяти. Радники радили йому дурниці, керівництво примушувало до неможливого, нові «друзі» відволікали образами нездійсненого.
Ковальчук зашпортався і впав.
Каток наїхав на нього усією своєю вагою і Володимир відчув – полегшення.
«Дивно, - запитав він себе. – А навіщо я від нього тікав?»
Радіо Трек: НОВИНИ
