Грицько Чубай – український Езра Паунд та Т. С. Еліот народився на Рівненщині і тут написав свій «Вертеп»

п'ятниця, 24 січня 2025 13:50

Сьогодні йому було б 76 – In Memoriam

Він, дійсно, народився 23 січня у с. Березини, Дубенського району на Рівненщині, але по-справжньому знаменитим став вже у Львові, де його як дисидента переслідував КДБ, а він, перебиваючись на різних роботах, тримав на стіні два портрети – двох найвідоміших авангардистів 20 століття – поетів Езри Паунда та Т. С. Еліота.

Саме їх цей сільський самоук вважав собі – рівними. Щоправда, на той момент він уже видав самвидавом у Рівному свою першу поетичну збірку і написав (у 1968 р.) свій феноменальний «Вертеп».

Якщо ви не читали цю поему, то не відмовте собі в насолоді: познайомитися з нею можна, наприклад, ТУТ, хоча найкраще, безперечно, придбати собі книгу віршів та поем Чубая.

Т. С. Еліот та Езра Паунд дожили до поважної старості, натомість Чубай помер у 33

От лише деякі факти про цього великого Поета, який вмер ще геть молодим – у 33 роки.
Народився 23 січня 1949 року у селі Березинах Козинського (нині Радивилівського) району Рівненської області, у селянській родині. Серед родичів були вояки УПА, українські активісти. Батько Петро Чубай, мати Марія Чубай.

У давніші часи прізвище батькового роду було Гетьман.

У дитинстві Грицько перечитав усе, що було в бібліотеках Березинів і Козина, із 15-річного віку збирав власну бібліотеку та платівки з класичною музикою.

Навчався у трьох школах, зокрема і Козинській середній школі.

Писати та читати Грицька у 4 роки навчила бабуся Мотрона, яка була цілителькою, повитухою.
З 1965 року друкувався в районних газетах.

Ще в школі за Грицьком Чубаєм слідкував КДБ. У 15-річному віці його вже викликали на допити за антирадянські вірші та висловлювання.

У 1966 році вступив до Рівненського педагогічного Інституту, але його завалив ректор на іспиті з історії питанням про національну визвольну боротьбу через антикомуністичну відповідь Грицька.
Згодом Грицько Чубай намагався вступати до Львівського державного університету імені Івана Франка.

Якось стало відомо про його виступ біля пам'ятника Тарасові Шевченку в травні, у річницю перевезення праху Тараса з Петербурга до Канева, тому його не допустили до іспитів та відрахували з університету.

Повернувся додому й працював учителем малювання та історії в селі Жабокрики на Рівненщині, потім у колгоспі художником.

У 1968 році в Рівному випустив у самвидаві свою першу поетичну збірку «Постать голосу», де було 25 віршів.

Десь тоді ж, у 1968-му, написав поему «Вертеп», антиімперську за сутністю.

Ранньою весною 1969 року переїхав жити до Львова вже сформованим поетом та перекладачем.

Був поліглотом.

Знав досконало німецьку, польську, білоруську, чеську, сербську та російську мови. Перекладав з іспанської.

Невдовзі став відомим у середовищі університетської молоді, де з великим успіхом зачитував поему «Вертеп» на студентських вечорах.

У травні 1969 року через студента Львівського університету Олега Лишегу познайомився з учасницею університетського ансамблю пісні і танцю «Черемош» Галиною Савкою, яка навчалася разом із Лишегою на філологічному факультеті вишу.
Одружився з нею попри застереження її батьків.