Диявольські штучки у Рівному (ФОТО)
Дещо про штрафи, ПДР і не тільки
«Диявол у Деталях»
Блог Ксенії Юрченко
Ще коли була простим диктором (:-) на радіо, любила спостерігати за різними відомими людьми – поза ефіром.
Це під час інтерв’ю вони були причесаними, стриманими, або не стриманими, як підказував їм їх роками вивірений імідж. Але в тому, як вони просились в туалет, як сьорбали каву, дбайливо принесену секретарем, як дякували чи демонстрували зверхність, можна було зробити безліч висновків.
Одні – в реальному житті були геть не такими, якими хотіли здаватись. Інші – поза ефіром – навпаки були кращими, ніж думалось. Типово, чим видатніші, тим і простіші, і – людяніші. Це правда.
Наче дрібниці, та врізаються в пам’ять.
Пригадую, як летіла секретар за медом в найближчу крамницю, бо Ющенко без нього відмовлявся пити чай і як мазав руки кремом після кожного миття (тим кремом ми ще довго користувались).
Як Меладзе проводив нас особисто на концерт, а Кузьма знаходив для кожного добре слово; як на запитання про секс Гребенщіков відповів, що ніколи в житті ним не займався: «Я займаюсь лише любов’ю»…
Тепер, спостерігаючи за тим, як люди платять штрафи, теж врізаються в пам'ять різні… деталі.
Здавалось би, проїхав на червоне світло, став під знак, не пропустив пішохода – будь людиною, заплати штраф. Ні. Ми винесемо мозок правоохоронцю, щоб довго пам’ятав, кого штрафує!
Якби патрульних звільняли кожного разу, коли їм погрожують, в нас би напевно вже не лишилось жодного поліцейського. Кожен другий погрожувальник має телефон Князєва на гарячій кнопці, кожен третій – ходить з Мерчуком в баню по суботах.
І це все люди, які дуже хочуть жити, як в Європі, постять фото мера Лондона в метро, і загалом говорять правильні речі. Допоки їх не зупиняють – на порушенні. Тоді – тримайтесь.
Дуже небідні люди влаштовують за 225 грн цілком обґрунтованого штрафу таку комедію з елементами фарсу, що найпримхливіші зірки – відпочивають.
Ображені ПДРом строчать потім коментарі в соцмережах, від яких хочеться помити руки і очі.
Часом кажу патрульним, почитавши зведення:
«Ого-го кого ви сьогодні оштрафували! Це ж депутат / суддя / мер / зам міністра / генерал!» А вони мені, – «Та я про нього ніколи не чув. А хто це?»
Є плюси в їхній молодості. Сама ж завжди радію, коли дізнаюся про тих порушників ПДР, які ведуть себе достойно: дякують патрульним за те, що вони чесно виконують свою роботу і з гідністю визнають своє порушення.
Ну, помилився, з ким не буває.
Але від фрази «як ви могли оштрафувати таку поважну людину» мене вже добряче курвить. Типове українське жлобство за 3 копійки.
Здавалось би, дрібниці, але промовисті, і як багато кажуть нам про людину.
На рівненському кінофестивалі «Місто Мрії» почула днями фразу, яка запала в душу:
«Життя цікавіше, ніж кіно».
І справді цікавіше! Особливо воно цікаве – в деталях.
Радіо Трек: НОВИНИ
