Дроздов виступає «За» двомовність і «Проти» – мобілізації та продовження війни?
Це якась неправда (с)
Дивний текст лайкають симпатичні нам люди і пишуть під ним, що «погоджуються на всі 100%».
Текст про Остапа Дроздова, який, безперечно, є видатним майстром слова та полемістом, хоча й дотримується іноді доволі нестандартних позицій та поглядів на різні речі.
Признаємося, що в нашій уяві – до прочитання цього тексту – Дроздов був таким собі «галицьким сепаратистом», майже другом Фаріон, але з більшим ухилом в оспівування Цісаря та Австро-Угорщини.
Однак, в тексті, що його ото поширюють наводиться досить багато таких цитат Остапа Дроздова, яких ми раніше не чули, і які, можливо, не є аж такими безтямними, як це здається невідомим «Братам Грім», котрим і приписують авторство цього доволі розлогого тексту.
Журналісти впливають на думку людей про реальні події.
Це легше, ніж змінювати саму реальність, але не менш відповідально. Не знаю чи є у сучасному медіапросторі журналіст, який би збудував свою кар'єру на блюзнірстві.
Він примітивний, але самозакоханий, послідовний у своїй непослідовності. Про таких як Остап Дроздов один відомий політик сказав «небезпечно недооцінювати людину, яка переоцінює себе». Не має потреби щось писати про Остапа, бо він сам постійно виливає душу на своїх читачів.
«Я – українець, який не любить Україну. Вважаю своїм незаперечним здобутком те, що не є патріотом України... я взагалі не можу втямити: як це розумна людина може любити державу, яка не любить її...в мене з Україною ніколи нічого не складеться».
Як співає Вакула устами Олега Скрипки про таких дроздових «тільки на світі один не голублений я».
Його егоїзм артикульований, він байдужий до всього і до всіх.
«Я не хотів, не хочу і не буду хотіти жити в цій країні. Я в ній мешкаю через три причини: через безвихідь, через лінь щось кардинально міняти і через нестримне бажання насміхатися з України та українців».
Для тих хто бездумно споживає телекартинку чи тексти, Дроздов знахідка. Він заливає у голови читача чи глядача квазіпатріотичний блуд. Більшість його дописів це хмара, слів, яка закриває сонце ідей. Він однакового легко жонглює будь-якими суспільними категоріями і поняттями. Після його словесних маніпуляцій вони просто втрачають свій первісний сенс.
- «Україна програла... Я Україну розцінюю як номінальну, формальну державу. Прапор – догори ногами...»
- «Панове, Україну вже давно ніхто не будує. Махання стягами на мітингу – це різновид злочину проти народу...»
- «Якщо хтось хоче мати українську Україну, то повинен негайно обстоювати конфедеративний устрій»
- «...більшість українців проголосує проти незалежності України, якщо такий референдум був би наступної неділі.»
- «Наступне 20-річчя буде присвячене утвердженню прото-федеративної України...»
- «Майдан 2004 року був останнім в історії громадянським актом половини країни. Усі наступні акти вже ніколи не будуть громадянськими, а такими собі шлунково-соціальними» - так Остап у 2011 році спрогнозував майбутній Майдан. «Зате повні штани патріотизму, національного пафосу й ненависті невідомо до кого...»
Його занурення у політичне життя країни – суцільна імітація. Розпач і зойки стороннього споглядача: «Ми зробили великий стрибок на 25 років назад, у рік заснування своєї держави. Зараз ми наново засновуємо її» (29.02.2016)
Спробуйте у біографії Дроздова віднайти бодай один патріотичний вчинок чи якусь важливу для суспільства дію. На пам'ять приходить гучний скандал у 2014 році. Тоді остап спробував заснувати антимобілізаційний рух.
«Я підтверджую свій намір максимально підтримати ініціативу під умовною назвою «Мобілізація = Геноцид».
Пропоную усім небайдужим людям для початку створити фейсбук-групу, яка згодом повинна перерости в широку громадянську кампанію», - писав Дроздов у виданні «Главком».
«Я вважаю, що патріотизм часто є бездумною річчю, і патріотизм дуже часто перетворений політиками у крайню степінь самодурства..." , - стверджував Остап у інтерв'ю газеті 2000.
З активного борцуна з мобілізацією Дроздов перманентно перетворюється на незламного захисника української мови. Як завжди це виглядає фальшиво, бо весь цей квазіпатріотичний запал Остап підносить нам як переродження і як процес творчого зростання.
Згодом багатьом буде соромно, що так пристрасно захищали Остапа ніби від недругів і заздрісників.
Як, для прикладу, можна оцінити такі Остапові перли: «Сучасний Львів, який став українським тільки завдяки Радянському Союзу... заперечення двомовності — це актиукраїнська позиція.»
«Цей Львів не здатен ані побачити, ані визнати двонаціональну державу. Не багатонаціональну — а власне двонаціональну. Тобто з двома чітко вираженими й структурованими титульними націями — укр. і рос. Представників решти національностей до уваги можна брати лише з міркувань сухої статистики.»
Можна заперечити і сказати, про усвідомлення Остапом помилковості своїх попередніх переконань і війна все змінила.
Але, що це послідовний лобіст двомовності, який раптом стає на захист української мови?
Багато з вас купились на відео, де Дроздов виганяє Романенка зі студії. Відео було обрізане саме в момент вигнання. Цьому є пояснення самого автора відео.
Він чесно в себе в коментарях зізнався, що зробив це … щоб отримати купу ваших лайків і шерів.
Якщо ви в студію запросили людину знаючи, що вона щоденно говорить російською, то вимога до неї у живому етері спілкуватися українською є запланованою провокацією. Чи не так? Тобто ми були свідками дешевої провокації.
Але це не завадило Дроздову оголосити про початок нової ери боротьби за українську мову – «дамбу прорвало».
Від тепер Дроздов у лавровому вінку переможця і полум'яного захисника української мови.
Вибори 2019 розкрили нам Дроздова у всій красі. Це неперевершений руйнівник об'єднавчих суспільних рухів і агітатор за непрохідних кандидатів.
Складалося враження, що Остап не сам по собі корисний ідіот, а безпосередній виконавець кремлівських планів.
Так майстерно дезорієнтував виборців і розвів їх на клуби за інтересами, що витримали тільки ті, хто відразу перестав його слухати і читати.
«Кожні вибори – це перепис розумного населення» стверджує Остап і відразу розганяє тему відсутності вибору.
«Зеленський – це цирк. Тимошенко – це театр. Порошенко – це вітрина..., анатомічно препароване зло. Виборець Порошенка знає, що той фінансово зацікавлений у війні...ніхто краще за Порошенка не вміє приймати парад на Хрещатику...позаріз потрібен Головнокомандувач стоячої війни з забороною демонструвати воєнні успіхи. Виборець Порошенка – найнебезпечніший виборець.»
Якщо уважно передивитися і перечитати висвітлення Дроздовим президентських перегонів, неважко визначити особисті симпатії Остапа - це мізерні і аморфні політики Гриценко, Смішко і Наливайченко. Дроздов безпомилковий.
Свій до свого по своє. Чи вплинули його такі «мудрі» просторікування на виборців?
Судячи з вигуків на його адресу «патріот»!, «пасіонарій»!! та до нашої сторінки «не там шукаєте ворогів»!!! – безперечно.
Він чесно признався, що знищив свій бюлетень. Він не вміє обирати краще з гіршого, тільки найкраще з кращого. Нехай це роблять інші, бо він ніколи не перебуває у політичному чи державотворчому процесі.
Остап над процесом. Ви своїми руками і головами зробіть, а він вам гарними словами і дуже переконливо розкаже, що це все марно. Бо на його думку ви бидло і нічого путнього зробити не можете.
«Я мовлю з позиції 2,3% тих, хто зіпсував свій бюлетень, не бажаючи бавитися в загальнонаціональний квест «Обери кращу купку лайна з-поміж двох наявних».
Відтак я з буддистським спокоєм спостерігаю, як моя країна (країна традиційних граблів) розпочинає новий двіж.
Цього разу – секта «озарьонних 73%» проти секти «найпатріотичніших 25%». Це явно не мій двіж. За безвіз і Томос подякували – і до побачення.»
Це дуже патріотично посприяти приходу до влади Зелепня з трускавецькими оленями і некомпетентним урядом, з нечуваною за часів Незалежності повнотою влади, щоб сьогодні імітувати героїчну боротьбу з тими, кому ти посприяв злетіти на владний олімп.
Легко здогадатися, що до розумної категорії населення Остап відносить саме 2,3% виборців, які зіпсували свій бюлетень. А найрозумніші ті, хто взагалі не прийшов на вибори.
З якою легкістю і самовдоволенням від проведеної роботи можна у травні 2019 року заявити:
«Зеленський у мене викликає величезну огиду. Це людина, яка ментально взагалі не лягає в українство. Його країною, я вважаю, є досі СРСР. Це радянська людина»
В Остаповій голові живе не тільки якийсь патріотичний покруч, але й часто відчувається брак раціональної складової, а той здорового глузду. Тому й у Дроздова все дуже просто: Донбас ваш і Крим два рази ваш.
Є підозри, що на цьому він не зупиниться, бо ж недарма у його творчості звучить теза, що українці живуть тільки до Збруча. За Збручем українців нема.
Такими темпами на мапі України залишиться тільки його рідний районний Миколаїв. Але повірте і його не буде, бо Дроздов за своєю суттю руйнівник, а не будівничий.
В одному з інтерв'ю 3 травня 2019 року журналіст цікавиться в Остапа:
- Отже, ви пропонуєте забути про Крим і відрізати Донбас?
- Це не пропозиція, це об’єктивно. Коли я дивлюся на карту світу, то українську Україну я бачу без цих регіонів.»
А 14 жовтня 2019 громадську ініціативу «Ні капітуляції" на своїй сторінці у фейсбуці він скептично оцінює словами:
"Ні капітуляції – це такий собі лозунг...це на руку зеленим... Донбас... ці території взагалі не повернуться. Ніколи. Особисто мене це цілком влаштовує...»
Серед тем, яких Остап ретельно уникав - тема війни. Він називає себе пацифістом:
«Узагалі-то я за переконаннями пацифіст, і мене ніколи не надихав вигляд військової техніки та брязкання зброї».
Тобто, якщо в уяві Остапа війни не існує, то це не є проблемою у побудові держави.
Як після такого підходу можна розмірковувати про майбутнє України, говорити про патріотизм і конструювати політичні моделі?
Війна у Дроздова зникає з етеру на «стій – раз, два».
«Цю війну таки треба припиняти». Чистої води миротворець Зелепень.
Пацифіст Дродов не був би Дроздовим, якби на 6-ому році війни не заговорив про цю найболючішу для суспільства тему. Тепер уже в кожній передачі. Але як завжди погляд
Остапа неоригінальний своєю пустопорожністю.
«Я зі своєї точки зору зло не міряю сантиметрами і міліметрами. Для мене є якісне поняття. Це або зло у різних пропорціях, або це щось інше. Необов’язково це інше має бути добром, просто це якась інша категорія.»
Остап неймовірно філігранний у своєму пустослів'ї, що може на цілій сторінці тексту нагородити масу взаємовиключних сентенцій. На просте питання він може глибокодумно бовкнути ось таке:
Те, що Дроздов довший час у фокусі уваги частини глядачів і користувачів мереж свідчить, що Остап вірусна особа. І вся його писанина – це інформаційний вірус квазіпатріотизму, який м'яко і непомітно руйнує нашу систему цінностей.
Він петляє між коньюктурою і бажанням догодити.
Клеймить східняків, бо вони не українці і водночас проводить там презентації своїх книжок, у яких їх же ж називає бидлом.
Бидло у нього мігруюче і масштабує від окремих регіонів до територіальних меж держави.
Коли читаєш Дроздова, мимоволі приходиш до висновку, що Україна не має ні минулого, ні майбутнього. Попри все Остап завжди знайде місце де прилаштувати свою квазіпатріотичну дупу.
~~~
Брати Грім
Від Редакції
Ми завжди з задоволенням надамо можливість Остапу Дроздову спростувати закиди анонімних «Братів Грім», які, проте, досить ретельно, як виглядає, вивчили творчий шлях героя своєї публікації.
Радіо Трек: НОВИНИ
