«D`arts theatre» – танцдрама на сцені Рівненського театру (5 ФОТО/2 ВІДЕО)
Культурні хроніки столиці Бурштинового краю
Київський «D`arts theatre» з виставою «Три сестри» за А. П. Чеховим зіграв на помостах Рівного чарівну танцдраму.
Режисер – Ілля Мощицький (Санкт-Петербург)
Хореограф – Микола Бойченко (Київ)
Композитор – Дмитро Саратський (Київ)
Офіційне відео
Є така музика, яка ніколи не мала б закінчуватися: вона проймає і пестить не згірш, ніж вуста коханої.
Закриваєш очі і лежиш незворушно, ще й дихаєш повільно, аби ніщо не заважало слуху. Мелодія грає і голос вокаліста проходить повз тебе, крізь тебе, торкається дверей душі і ...
Усе стає зрозумілим, приходить усвідомлення того, що ти живий, що ти кохаєш, усі емоції посилюються, з'являється шанс відчути, що таке сльози щастя.
Людина нещасна і спустошена наповнює себе духмяним напоєм. Це легкий вермут, вино на травах, ковток якого зігріває нутро.
Подібне вдалося пережити й глядачам вистави «Три сестри», привезеної енергійним молодим колективом із Києва.
Відчувалася колосальна робота трупи на відображення емоцій і самого нутра персонажів чеховської п’єси.
Це відходить від звичного розуміння класичної драматургії далеко вверх, стає променем, що рветься в висоту з душі персонажів.
Вистава «без кордонів», в якій актори використовують усі можливі засоби виразності, віддаючи данину автору, недоліком якого свого часу вважали відсутність фабули, а також «подій», які б мали створювати драму життя.
Підтекст і надтекст у творах Чехова відіграє завжди головну роль.
«D`arts theatre» просто відкинули зайве і продемонстрували глибинну суть вистави.
Вийшло колекційно рідкісне видовище. Таке рідко побачиш у сучасних роботах театральних студій, не кажучи вже про кінематограф.
Математично вивірена синхронність акторів, звуків, що вони створюють, збагачуючи атмосферу дійства.
Використання реквізиту, усіх людських ресурсів, зміна положення декорацій – усе сприймається легко і невимушено, хоч насправді те, що здається простим - завжди титанічний труд.
Конструктор мізансцен з такою легкістю вирішує задачі, заповнює простір, що вистава здається живим і пульсуючим організмом.
Емоції подібні водоспаду, що ллється на глядача, прориваючи грудну клітку для того, щоб вирвати його з рутинного буття.
Актори зображають собаче виття, щораз посилене з кожною згадкою про Москву.
Персонажі прагнуть покинути свій дім, та замість того, щоб щось зробити, уподібнюються собачій зграї, котра лає та нічого не робить.
Тиск рутини на людей, зіграний акторами у виставі «D`arts theatre Три сестри», не зображався так ніде.
Це дійсно - революційна вистава, яка глибоко торкається надр людського.
Часто трапляється так, що спочатку іде репліка, потім емоція, та в цій виставі головна завжди емоція, а репліка уже посилює її післясмак. Саме цим вона і полонила глядачів.
Натхненного вам тижня, шановні читачі, нехай глибина пізнання розпалює у вас тільки світло добра та щастя!
Автор: В. Восьмечудо.
Радіо Трек: НОВИНИ
