Чи знайдуть «Бурштинову кімнату» під Бункером Коха у Рівному? (ФОТО)
До питання скарбів, принад та атракцій нашого міста
Гауляйтер Еріх Кох – постать міфічна.
У Рівному є ще й його не менш міфічний «Бункер».
Якщо підійти з розумом, то, певно, за рахунок одного лише Коха наше місто можна було б зробити справжньою туристичною атракцією.
Єдине, що для цього потрібні широкомасштабні виставкові площі.
Наприклад, міні-квартал між Краєзнавчим музеєм та Українською гімназією.
Експозиція «Рівне – столиця Райхскомісаріату Україна: факти і викриття»
Своєрідне відтворення часів окупації – із дотриманням певного стилю.
З одного боку, це мав би бути – високий стиль. Як у фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни».
З іншого боку, це має бути і жорсткий стиль. Як у Яд Вашемі.
От візьміть, хоча би, відому цитату гауляйтера Еріха Коха про українців і поляків.
Подивіться, як легко через неї можна вийти хоча би на висвітлення так званої «Волинської різні»:
«Мені потрібно, щоб поляк при зустрічі з українцем вбивав українця і, навпаки, щоб українець вбивав поляка. Якщо до цього по дорозі вони пристрелять єврея, це буде саме те, що мені потрібно ...
Деякі надзвичайно наївно уявляють собі германізацію. Вони думають, що нам потрібні росіяни, українці і поляки, яких ми змусили б говорити німецькою.
Але нам не потрібні ні росіяни, ні українці, ні поляки. Нам потрібні родючі землі.»
Подібне сьогодні, мабуть, постійно чують Порошенко з Гройсманом, коли обговорюють з МВФ т.з. «земельну реформу», але зараз мова не про це.
Важливо, що міф Еріха Коха (як туристична принада) ідеально працює у комбінації з міфом про радянського розвідника Миколу Кузнєцова, якого начебто убили «бандерівці».
Тому на повну силу обидва ці міфи запрацюють лише у поєднанні з міфом про УПА. Точніше, про Рівне і Рівненщину як край, де зародилася УПА.
А правда в тому, що значна частина керівництва та проводу УПА-Північ Тараса Бульби-Боровця довший час дійсно навчалася і жила саме в Рівному.
А під час самої війни тут, у Рівному, діяло розгалужене підпілля українських націоналістів.
Одним словом, маючи такий потенціал, у Рівному варто було б уже давно запустити масштабну тематичну експозицію, куди б стікалися, напевно, ріки туристів і з Польщі, і з Німеччини, і з Росії, і з Канади та США, і, найпевніше, з Ізраїлю.
Однак, Незалежність України почалася з того, що в Рівному знищили будь-яку згадку про Кузнецова.
Хоча був у нас на Дворці навіть т.з. «Музей Кузнецова», який, кажуть, передали чи продали у власність одному відомому рівненському любителю старожитностей та антикваріату.
Начебто, разом із експонатами.
Кажуть, що звали того антикваріата – Шабалін, і от тепер саме його сину передали в оренду і т.з. «Бункер Коха»
Правда це чи ні, але одразу в місті зашепотіли:
Шабаліни хочуть знайти «Янтарну кімнату» у підземеллях під бункером.
Там кілька поверхів тунелів під тим бункером. Усі знають, що Еріх Кох звозив до Рівного скарби з усієї окупованої території.
Вони закопані там, під Бункером. Точно!
Ми, безперечно, усі в душі трохи діти, здатні вірити у чудеса.
Більше того, у Рівному навіть є люди, які досить професійно шукають скарби.
Деякі інколи навіть щось знаходять.
Однак, найпевніше із «Бункером Коха» дива не вийде. Хоча би тому, що свого часу існували такі структури як НКВД, МГБ, КГБ, ГРУ, «Смерш» і т.п.
А також тому, що Еріха Коха – великого військового злочинця – не розстріляли. Він дожив до 90-та років у Польській Народній Республіці.
Щоправда у в’язниці, але ж – дожив. І, напевно, за це своє право на життя дуже багато чого розказав тим самим працівникам КГБ.
Тож, якби в Бункері (чи під ним) щось було, то його б уже давно відкопали.
Тепер виникає питання:
А чи можна у тому бункері зробити музей чи кафе?...
Людям, які в цьому недоладному підземному приміщенні ніколи не були, здається, що так.
Фото-ілюзія: здається, що це довгий коридор, який кудись веде, і там десь у кінці щось є. Але там – немає нічого. Просто запасний вихід. Як у радянських бомбосховищ.
Насправді ж ні толковий музей, ні порядне кафе там зробити – неможливо.
Якщо тільки той Бункер не розкопувати, не розширяти і не перебудовувати.
Ще одна ілюзія. Здається, що це якийсь коридор чи прохід у людський зріст. Але це щось типу витяжки. Квадратна труба десь 50 см х 50 см. Теоретично, її можна розширити і зробити ще один вхід до бункера. Третій.
Бо все там потопає у волозі, якою просякнуті стіни, підлога, стеля. До речі, стеля там дуже низька. Кімнаток, фактично, лише дві з половиною.
Усе інше – вузькі різнобічні коридори й проходи.
Будь-яка група більше трьох осіб створює в цих вузьких і вологих казематах відчуття натовпу.
Про те, щоб водити в тих закапелках екскурсії – без ризику, що відвідувачі почнуть чавити одне одному руки-ноги – можна лише мріяти.
Aналогічною є й перспектива облаштування там повноцінного кафе.
І в тому, і в іншому випадку – потрібно для початку весь цей бункер по периметру розкопати на глибину кількох метрів і забезпечити його цілковиту гідроізоляцію.
Це величезні видатки, бо вода до Бункера надходить буквально з-під підлоги.
Тобто, по-хорошому, його треба напевно гідроізолювати ще й з-під низу.
Окупити подібне зможе лише знахідка (легендарної «Бурштинової кімнати»)
Aбо якась неймовірно ефективна ідея Бункера – Музею та кафе при ньому.
У принципі, якщо Шабалін старший і молодший готові таким займатися, то честь їм і хвала.
Ми ж з вами, очевидно, станемо свідками нового і тривалого серіалу з розкопками та висвітленнями розкопок, що, насправді, є добре.
Бо все це слугує хорошим піаром і дозволяє живити – міф і... міфи
Про Рівне.
Радіо Трек: НОВИНИ
