Чому ми заслужили на посилення карантину і на СOVID-19

вівторок, 03 листопада 2020 22:58

*АВТОРСЬКА КОЛОНКА: думки, викладені в тексті, можуть не збігатися з позицією редакції

Я гордий за український народ, адже він не ховається від COVID-19. Люди чекають, доки ковід здасться та піде.

Як чекають, доки болячка сама пройде. Чи корупція сама собою зникне.

Третього листопада - майже 9 тисяч випадків і півтори сотні смертей за добу.

У цей антирекордний для України день я сиджу у черзі біля рентген-кабінету у поліклініці на Драгоманова, аби забрати знімок ліктя. Навпроти сіли чоловіки – батько та син. Нормальні українські чоловіки у чорних куртках, охайні, наче не злі – середньостатистичні. Без масок.

Ніхто кілька хвилин на них не зважав, доки повз не пройшла працівниця лікарні (не звернув уваги на посаду), яка попросила одягнути маски.

- А чьо я повинен? А у мене немає. А у мене немає грошей купити. Це не у мене проблєми, це у вас будуть проблєми, коли узнаєте, що це все видумка!

Робота ковід-дисидентів. Знак протесту на табличці з проханням дотримуватися дистанції.

На погрозу викликати поліцію, маски раптом з'явилися. І одягнулися. Лікарка пішла, маски знялися. Почалося обговорення, як нас усіх дурять, на народі наживаються своїми штрафами, нє шоб зробити усіх щасливими, корупцію там побороти, войну закінчити, то вони в масках усіх заставляють ходити.

Медпрацівниця повернулася, знову нагримала. У підсумку недоборець з системою спробував зняти її на телефон, за що отримав словесного ляща від присутніх і пішов кудись.

Медпрацівниця гримнула ще на кількох людей у черзі, які вдягли маску лише на рот. Ті мовчки натягнули її вище, прикривши носи.

Історія інша. Заговорив якось з мамою у Славуті за роботу автобусів. Їхала вона чи то в Нетішин, чи то у Шепетівку у майже пустому салоні, а водій скаржився їй на важку долю працівника автобусних перевезень:

- Роботи немає на карантині, а гроші ж треба якось заробляти. Ви кажіть своїм, що автобуси уже працюють, можна їздити.

Певний час вони справді суворо дотримувалися обмежень.

Але минуло кілька тижнів, я їхав тим же автобусом із тим же водієм у Нетішин. Водій спокійно брав усіх, хто проситься до нього в автобус.

Тобто роботи не було через пандемію, але тільки-но працювати дозволили, можна й далі не зважати на причинно-наслідкові зв'язки.

Інші приклади: це черги в тому ж «Макдаці» (як називають його люди), це й години пік у київському метро, ринки та торгові центри, це й ті ж самі борці з системою, яким просто ліньки одягнути маску. На елементарний засіб захисту у нас немає грошей, а на пляшку пива є.

Прогнозують в Офісі президента, що буде знову жорсткий карантин в Україні.

Знову український народ змушують страждати незрозуміло чому!

Знову стало жити настільки важко, що важко дотримуватися елементарних правил, аби жити стало легше.