Чому в Рівному багато хто не любить Червонія: Ліваки – проти Традиції і Культури? (ФОТО)

п'ятниця, 09 квітня 2021 13:45

Замітки на полях ідеї про Парк ім. ВЧ

Ми погано собі це розуміємо, але нинішній світ - це світ, де перемагає радикальна «лівацька ідея». Ідея, яка найбільше не любить Традицію і Культуру, зате любить усі та будь-які порушення табу, норм і моралі, бо вважає їх «репресивними».

Звідси всі ці часто абсурдні фемінітиви, «гендерні квоти», «ювенальна юстиція», «одруження гомосексуалістів» та «усиновлення гомосексуальними парами дітей». Усе це з точки зору «традиційної культури» та «традиційної релігії» – Содом і Гомора. Правильно?

Очевидно, що якби Василь Червоній був живий, то був би категорично проти всього цього. Ну, окрім, можливо, деяких доречних фемінітивів.

Те ж саме насправді стосується й Сашка Білого.

Єдине, що Червоній, безперечно, набагато більше асоціюється у рівнян саме з поняттям Культури.

Якби не Василь Червоній, то в Рівному не було б Свято-Покровського собору та й верхній храм Свято-Воскресенського собору належав би сьогодні не ПЦУ

Культура ж за давнім визначенням постає – виключно і тільки – як система обмежень.

Немає обмежень – немає Культури:

Так дитину б’ють по руках, якщо вона робить щось негоже за столом, або ставлять у куток, щоб вона зрозуміла, що є правильним, а що – ні.

Так Мікеланджело бере брилу каррарського мармуру й безжально вибиває з неї усе, що не є Необхідним, аж поки в результаті цих немилосердних обмежень перед ним (і перед нами) не постає прекрасний Давид.

Культура - це те, що вчить нас мити руки, заховуватися чемно і пропускати жінку – вперед.

Культура - це те, чого терпіти не можуть сучасні ліворадикали, бо вважають її (культуру) – репресивною, ієрархічною та патріархальною. А ще огидно «білою» та «чоловічою».

Дякуючи Василю Червонію, Рівне має, можливо, найгарніший пам’ятник Симону Петлюрі у світі

Насправді атака на Червонія, яку ми бачимо останніми днями в соцмережах, стоїть на трьох китах. Чи основах.

По-перше, дивною є сама ідея – називати парк «Хімік» іменем Червонія. ВЧ як людина культури ніколи б на подібний несмак не погодився.

По-друге, в Рівному є досить багато людей «ліворадикальної» орієнтації, для яких постаті типу Червонія є – нестерпними, бо втілюють у собі все: чоловіче, патріархальне, ієрархічне і т.п.

Ну й, нарешті, Червоній реально – янголом НЕ був. Крім гарних вчинків за ним було багато й поганих. В Рівному, напевно, є чимало людей, яких він скривдив чи незаслужено образив.

Однак, попри це, Василь Червоній безперечно був постаттю – непересічною. Його роль у національно-визвольних змаганнях кінця СРСР була надзвичайно вагомою, щонайменше, для Рівного та всього нашого краю.

І, напевно, якщо ми відродимо летовище, то буде правильно назвати його ім. Червонія.

Ідея з «Аеропортом ім. Червонія» належить Едуарду Палецькому.

Десь саме на таке вшанування ВЧ нам і варто орієнтуватися.

Прекрасний пам’ятник Нілу Хасевичу – неймовірному герою та літописцю УПА – теж заслуга Василя Червонія

P.S.

Відносно того, що Василь Червоній був комсомольським активістом, а потім, типу у 1991-му «швидко перекрасився».

Це можуть говорити лише ті, хто не жив у Рівному в кінці 80-х, коли це місто все кругом говорило – російською.

Товариство Української Мови (ТУМ) і Народний Рух України (НРУ) тут створювали люди, які реально йшли проти течії і проти системи.

Не хочу принижувати нічиєї ролі, внесок кожного та кожної був важливим, але на моє переконання як учасника тих події, без Василя Червонія тут просто нічого б тоді не відбулося.

Ну, тобто, воно все було б або не так виразно і чітко, або – геть ніяк, або – на багато пізніше.

Більше того, якби Василь Червоній не загинув у рік початку Президентських виборів, то, на моє переконання, ми мали б сьогодні Україну і з Кримом, і з Донбасом, і з Безвізом і без Війни.

Не тому, що на тих виборах у 2010-му переміг би ВЧ. Ні, перемогла б – Тимошенко, а Червоній їй би просто допоміг своїм авторитетом здолати «проти всіх», які були, фактично, за Януковича. А після цього, найпевніше, став би головою СБУ і допоміг би ще.