Як у селах колись обирали кошенят

За цими ознаками в селах визначали найкращих котів-мишоловів

Раніше в селах кішка була не просто домашньою улюбленицею, а важливою помічницею в господарстві.

Вона захищала запаси зерна та овочів від мишей і щурів, які могли знищити харчі на зиму або навіть нападати на курчат і кроленят. Тому до вибору кошеняти ставилися уважно, пише ukr.media

Коли кошенята трохи підростали, люди перевіряли їхню активність.

 

До мотузки прив’язували тріску або листочок і тягнули по підлозі.

 

Те кошеня, яке першим бігло за «іграшкою», вважали найкращим мисливцем.

Також звертали увагу на силу і розмір. Найбільше та найміцніше кошеня зазвичай брали охочіше, бо вірили, що воно виросте сильним і зможе впоратися навіть зі щуром. Довгі лапи теж вважалися хорошою ознакою — така кішка краще стрибатиме і ловитиме мишей.

Частіше обирали саме кішку, а не кота. Коти сильніші, але можуть надовго йти від дому, тоді як кішки зазвичай тримаються двору й активніше ловлять гризунів.

Звертали увагу й на забарвлення. Смугасті кішки вважалися хорошими мисливцями, триколірні — символом щастя, а чорних кошенят часто брали, бо вірили, що вони захищають дім від нечистої сили.

Найбільше цінували кошенят від кішки-щуроловки.

 

Люди були готові навіть чекати кілька місяців, поки кошеня підросте і навчиться полювати від матері.

Радіо Трек: НОВИНИ