Вона закохалася у 5 класі – Роман усього її життя (ФОТО)

Неймовірну витримку має Дарія Кондрашова

Нашу історію кохання можна назвати по-справжньому особливою та надзвичайною.

 

Все почалося ще зі школи, з 5-го класу. Саме тоді до нас в клас перейшов хлопець з іншої школи  Роман.

 

На мене він справив особливе враження. На той момент я не розуміла, що це за почуття  Кохання.

Адже при його присутності, погляді, все немов переверталося шкереберть: не могла промовити ні слова, всередині  немов от-от душа вирветься назовні, а тіло немов паралізувало.

 

Від такого незрозумілого відчуття мені було страшно і якось ніяково. Про свій стан я могла розповісти лише одній моїй подрузі-однокласниці. Лише вона знала, що зі мною і допомогла зрозуміти, що я закохалась.

 

І це в 5-му класі!

 

Коли в голові мають бути інші моменти, а в мене  кохання... Хоча, це мені так само і дало поштовх на навчання, прагнення бути кращою не лише для себе, а й також для нього, щоб якось справити на нього враження.

 

Адже Роман на мене взагалі не звертав уваги.

 

Я була для нього просто однокласницею, навіть не другом. Навіть більше напишу  він був настільки комунікабельний, що відразу подружився зі всіма… крім мене.

 

Йому подобалися інші дівчата, і я це бачила, але нічого з цим не могла зробити. Я просто нічого не робила, спостерігала, і все думала, як з ним подружитися і хоч трохи підійти на крок вперед... 

 

Через марні спроби з ним подружитися, я втратила надію на його дружбу зі мною. Намагалася не звертати увагу, але в мене нічого не виходило.

 

Наступного року він якимось чином зацікавився мною, ми почали спілкуватись все більше і більше.

 

Одного разу я попросила нашого класного керівника, щоб посадила мене разом з ним за однією партою. Вона погодилась.

 

А Роман був здивований і незадоволений, все злився, але на прохання вчительки все-таки сів поруч зі мною.

 

Із того моменту я втратила надію повністю... Я зрозуміла, що на цьому все. Але ж кохання не покидало мене ні на мить. Воно сиділо в мене десь там глибоко у серці і в душі.

 

Хоч ми й стали більше спілкуватись, все одно уваги він до мене не проявляв. Але одного зимового дня він запрошує мене і мою подругу до себе на святкування Дня народження!

 

Я не могла в це повірити. Звичайно, що я погодилась, і з радістю пішла. Ми весело провели час, потанцювали, і щиро говорили. Все було, як в кіно.

 

З того часу ми стали більше бути поруч один з одним: разом ходили гуляти, дарували один одному подарунки, просто так. Все було класно. В нього виникла симпатія до мене. Хоча я ніколи не могла повірити, що колись таке станеться.

 

Це не були зустрічі. Це просто банальні дружні відносини після уроків.

 

Сталося так, що я була змушена покинути ту школу, де навчалась, і перейти в іншу.

З того часу наш зв'язок обірвався, як тоненька нитка. Ми взагалі не бачились.

 

Я весь цей час кохала лише його, думала тільки про нього. Звичайно, були знайомства, але вони не могли тривати довго.

 

Тому що у кожного я шукала певні недоліки. А він для мене був ідеальним.

 

Здавалося, ніхто не зможе більше так заполонити мій розум і душу, як він. Я постійно сподівалася на те, що колись ми обов'язково зустрінемось, хай на хвилину, але зустрінемось! 

Вже на третьому курсі інституту я зареєструвалася в соціальній мережі вКонтакте. В одної з моїх подруг в друзях я побачила його!

 

Відразу додала його в друзі і написала банальне: "Привіт! Як справи?". На що він відповів, що працює у Москві, і скоро має приїхати у Рівне.

 

Ми домовились про зустріч. І напередодні святкування Дня Незалежності ми побачили один одного і гуляли аж до самого пізнього вечора. Він сказав, що хоче побачити мене знову.

 

З того часу ми почали зустрічатися все частіше і частіше.

 

Ми жили для себе: навчалися, працювали, подорожували, весело проводили час і намагалися постійно бути разом. І так продовжувалось цілих 5 років.

 

Аж до 2015  саме тоді ми вирішили стати однією сім'єю - одружитися. Зараз ми живемо рік як подружжя, а загалом  6 років разом.

У нас є донечка, яку ми обожнюємо. 

 

Ось така історія однієї маленької дівчинки, яку можна з впевненістю назвати справжнім коханням – коханням усього її життя! 

 

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити в Facebook