Виявляється, ми всі помилялися. Дітей не можна лоскотати
Американський невролог пояснив, чому не варто цього робити
Лоскіт - це як спосіб спілкування з дітьми. Всі звикли, що лоскіт - це наче атрибут дитинства. Нас лоскотали наші батьки, а ми відповідно робимо те саме з нашими дітьми. І помиляємося!
І хоча практично всі сміються, коли їх лоскочуть, багато людей просто ненавидять лоскіт. І цілком серйозно застерігають оточення – не робити цього.
Одне опитування показало, що тільки 32% респондентів заявили, що їм сподобалося, коли їх лоскотали, 32% було все одно, а 36% сказали, що їм не подобається, коли їх лоскочуть.
- Реакція організму на лоскіт - це рефлекс, при якому легенький дотик ініціює зв’язки у двох областях мозку, сомато-сенсорній і передній поясній звивині, - каже Сантош Кесарі, доктор медичних наук, невролог Дослідного клінічного інституту Провіденса Південної Каліфорнії.
Сомато-сенсорна кора аналізує дотик, а передня поясна звивина сприймає задоволення. Але наша реакція на лоскотливе відчуття залежить від нашого емоційного стану, а також від рівня нашої уваги й будь-яких чинників, тобто не всім це подобається.
Тож дитину, перед тим як її лоскотати, слід запитати, чи хоче вона цього. І не один раз, а щоразу.
Ми хочемо, щоб наші діти росли як люди, які поважають фізичні межі іншої людини.
Науковці наполягають, що дітей необхідно вчити – що тільки вони ладні управляти своїм тілом. Адже іноді під час лоскоту через рефлекторний сміх дитина навіть не може сказати, що вона більше цього не хоче.
Крім того, дитина може вирішити, що дорослі мають право робити те, що вони хочуть з її тілом, навіть якщо вона просить припинити.
Але тільки діти можуть контролювати своє власне тіло.
Дитина повинна засвоїти – якщо хтось хоче доторкнутися до неї, обійняти або потиснути їй руку, він повинен спочатку запитати дозволу.
У дослідженні, проведеному в Каліфорнійському університеті в 1997 році, вчені виявили, що лоскіт не створює такого ж почуття щастя, коли хтось сміється над цікавим жартом.
Лоскіт створює тільки ілюзію сміху щастя.
Деяким дітям ідея лоскоту подобається більше, ніж його реальне фізичне відчуття. Для цих дітей рухи пальцями в повітрі можуть бути настільки ж веселими й фізично менш нав'язливими.
До слова, були часи, коли лоскіт використовувався як тортури. В династії Хань в Китаї лоскіт якраз так і застосовували, тому що він не залишав слідів, і жертви легко й швидко одужували. А в Японії було спеціальне слово, що означає тортури лоскотом – kusuguri-zeme, що означає «нещадно».
У Середньовіччі теж вдавались до цього методу: голі ступні ніг жертви фіксувалися, і кожен, хто проходив повз, міг полоскотати їх. Ще витонченішою тортурою була така: ступні людини посипали сіллю, яку потім злизували вівці.
За матеріалами ukr.media та blog.i.ua
Радіо Трек: НОВИНИ