Випила шампанського в офісі більше, ніж за все своє життя: письменниця про культурний шок у Франції

Про незбагненну тривалість відпустки та кількість державних свят

Британська письменниця Джоді Г'юз розповіла, що переїхала до Парижа у 2017 році, де на неї чекала купа сюрпризів. І хоча більшість із них були позитивними, перші місяці були сповнені досить неочікуваними викликами, - йдеться у матеріалі Уніан.

Соціальний етикет у Франції

За словами Джоді, першим серйозним викликом для неї стала адаптація до офісного етикету у Парижі.

Так, великою проблемою для неї стало використання особових займенників «ти» і «ви». Як відомо, в сучасній англійській мові немає займенника «ти», тоді як у французькій мові він є. Тож Джоді тривалий час не могла зрозуміти, в яких випадках треба використовувати ввічливе і шанобливе «ви», а коли доречно казати дружнє «ти». 

Правила щодо того, до кого ви звертаєтесь на «ти» та кому ви кажете «ви», у кращому випадку здаються туманними – і справжнім мінним полем для (іноземного) новачка, – зазналася британка.

Також Джоді була здивована необхідністю вітатися з усіма у ліфті, або в черзі до лікаря. В Англії так не прийнято.

Ставлення до їжі

Британка швидко зрозуміла, наскільки серйозно французи ставляться до насолоди їжею.

Навіть їдальня в моєму офісі була мрією гурмана з постійно змінюваним меню страв, таких як качка, лосось та паелья; десерти, приготовані вручну професійним кондитером; свіжий хліб з місцевої булочної; і буквально купи сиру, – згадує вона.

При цьому французи не схвалюють, коли хтось жує бутерброд за комп’ютером, не відриваючись від роботи.

Ще одна дивина: обідня перерва у Франції зазвичай триває дві години, і французи відверто не розуміють, як тут можна вкластися у «всього лише» одну годину.

Мої колеги використовують перерви, щоб відвідувати або викладати заняття, займатися спортом або насолоджуватися неквапливою їжею в ресторані – нічого з цього ніколи не було можливим за ті 30-60 хвилин, до яких я звикла вдома, – пише Джоді.

А те, що було трохи ніяково – у Франції цілком прийнятно випити трохи спиртного (вина звісно ж) в обідню перерву на роботі. Та й загалом любов французів до вина дуже помітна.

За перші два місяці роботи в офісі мені подали більше шампанського, ніж за все моє життя до того моменту разом узяте.

 

Одного разу об 11:30 ранку для «прощального сніданку» однієї колеги було відкрито кілька пляшок. Було важко, але я адаптувалася до цього культурного шоку якомога спокійніше, – згадує британка.

Повага до особистого часу

На відміну від Англії, у Франції люди поважають свій і чужий вільний час. Замість «культури конкуренції», коли британці ледь не змагаються, хто швидше приходить в офіс і пізніше йде, у французів вільний час «люто захищений».

Наприклад, у Франції працівники мають законне право ігнорувати дзвінки та електронні листи з роботи у неробочий час.

Певним шоком для Джоді стали п'ять тижнів відпустки у перший рік роботи. І це не враховуючи ще 11 державних свят. При цьому французів ледь не зобов’язують брати поспіль щонайменше два тижні відпочинку, тоді як у Британії два тижні відпустки поспіль вважалися неприйнятними.

Радіо Трек: НОВИНИ