«Україна вперто не дає Америці – добити Європу та підсилити Росію», - Валерій Пекар

«За це її і карають» (с)

Блакитна мрія реальної влади США полягає в тому, щоб Росія та Китай зіткнулися у ядерному протистоянні та максимально знищили  одне одного.

Тоді б Америка, як переможець, змогла б приплисти на авіаносцях через океан та добити всіх поранених на континенті Євразія – у прямому чи переносному сенсі.

• Саме з цією метою Байден дав добро Путіну на вторгнення до України
• Саме з цією метою і здає нас сьогодні Трамп своєму другу Путіну.

Валерій Пекар не формулює це так однозначно, але його аналітичний допис містить багато формулювань, які ще місяць тому були в Україні просто немислимими.

Наводимо  далі деякі з них – тезово:

Україна заважає нинішній Америці зробити дві речі.

• По-перше, послабити Європу, щоб вона була беззахисною.
• По-друге, укріпити Росію, щоб використати проти Китаю.

Тож Україна має бути покарана – нічого особистого, лише бізнес.

Популярна нині в середовищі нової американської адміністрації метафора порівнює нинішню війну з американською громадянською війною.

Україна виглядає бунтівною південною провінцією. Хороші північники врешті переможуть поганих південників і наведуть лад.

 

А стороннім державам (США, Європі) не варто лізти в чужу громадянську війну.

Що нам робити в цій ситуації?

• По-перше, припинити думати, що ми можемо якось «продати» себе новій американській адміністрації. Ми для неї прикра перешкода в реалізації їхніх планів. Нам нема чого їм запропонувати.
  
  
• По-друге, час зрозуміти, що основний наш союзник – Європа. Україна не вистоїть без Європи. Ми в одному човні, або разом випливемо, або разом потонемо. Було би непогано, якби в Європі пошвидше це зрозуміли так само, як і ми.

Україна потрібна Європі як щит. Ми маємо найбільшу армію на континенті. Ми єдині маємо армію, яка знає, як стримувати росію. Ми єдині маємо армію, яка вміє вести сучасну високотехнологічну війну.

 

Європа потрібна Україні як тил. Як джерело фінансової допомоги, озброєнь, технологій, інвестицій, політичної та моральної підтримки. Ми приречені бути разом.

• По-третє, варто шукати союзників за межами США й Євросоюзу, і тут варто згадати передусім Туреччину.
  
  Ті, хто дивиться на світ дитячим поглядом, зараховують до наших ворогів всіх, хто не підписав наші документи, не висловився достатньо однозначно, колись щось робив на свою користь таке, що нам не подобалося. Але так можна опинитися у світі, де всі навколо вважаються ворогами.

Оскільки Росія не може завалити Україну воєнним методом, вона робитиме це політичним. Ідея виборів у час війни, тобто до підписання мирної угоди з гарантіями безпеки, буде руйнівною для України (навіть підписання такої угоди це ще не мир, а настає він лише з початком її фактичного виконання).

США та Росія нині об’єднуються у просуванні цієї ідеї «спочатку вибори, потім мир» – це найкращий спосіб завалити Україну швидко й недорого. Про вибори я писав десятки разів і ще напишу.

 

Втрата української державності, яка настане після цього, не гарантує українцям виживання.

 

Росія мобілізує всіх без відстрочок і бронювань та кине на наступну хвилю імперської експансії – на беззахисну Європу. І сховатися вже не буде куди – ви можете втекти у Польщу, але війна прийде туди за вами.

Що нам робити?

• По-перше, зрозуміти, що ми маємо кризу, яка загрожує втратою державності та життя багатьом із нас. Політичним елітам треба негайно припинити політичні чвари й переслідування, недолугі рішення й кабінетне управління, а також підготовку до виборів (яких не буде, якщо ми не виживемо).

Сто років тому саме такі чвари призвели до катастрофи.

 

Політичним елітам треба разом вийти до народу з закликом про єдність і згуртування перед загрозою втрати всього.

 

Кажуть, що українці зазвичай об’єднуються лише за 5 хвилин до розстрілу, тож маємо останню можливість змінити цю хибну традицію.

• По-друге, займати суб’єктну позицію. Україна не погодиться на жодні умови, які не забезпечують країні та її громадянам виживання. Ми не зобов’язані бути жертвою.
  
  На словесні атаки не ображатися й не реагувати, а висловлювати холодно й по-дорослому свої інтереси й свою позицію.

Покращення управління у Збройних силах та в тилу, в економіці, ВПК, енергетиці та інших сферах стає питанням виживання.

Негайної катастрофи ще нема. Ми маємо ресурси на цей рік і мусимо використати цей час максимально ефективно, щоб пробудити й зібрати союзників, аби забезпечити собі ресурси на наступний і подальші роки. Основні зусилля мають бути зосереджені на Європі.

Що робити кожному та кожній із нас?

• Усвідомити масштаб проблеми й неможливість сховатися від неї. Або ти в ЗСУ, або для ЗСУ. Долучатися до перемоги або службою, або власними грошима і волонтерством.
  
  
• Навести лад у своїй голові й тримати її холодною, не вестися на російську пропаганду, не поширювати її. Якщо не можеш працювати на перемогу – хоча б не працюй на поразку. Рівень інформаційних атак найближчим часом виросте в рази.
  
  
• Допомагати тим, кому складніше. Підтримувати одне одного. Ми мережеве суспільство вільних людей, і це запорука нашої стійкості.

«Хотілося б, щоб цього не сталося в мій час, — сказав Фродо. — Я теж хотів би, — сказав Гендальф, — і всі, хто живе в такий час. Але це не їм вирішувати. Ми можемо лише вирішувати, що робити з даним нам часом»

Радіо Трек: НОВИНИ