Трамп здає Тайвань та Україну: як має змінитися наше військо, щоби вистояти? (ФОТО/ВІДЕО)
«Зе фʼюче із камінг» (с)
Як стверджують українські оглядачі візит президента США до Пекіну завершився повним провалом США.
Роман Безсмертний, приміром, вважає, що Трамп був просто вражений «величчю та масштабами прийому», продемонстрованим «багатством Китаю», «десятками тисяч скандуючих піонерів» і презентацією сотень танцюючих роботів.
Трамп, як виглядає, був вражений настільки, що притьма здав Китаю Тайвань. Принаймні так вважає і Владислав Оленченко:
До речі, на думку Безсмертного, справа не лише в Тайвані та силі Китаю, а в тому, що Китай нині виступає спільним фронтом – разом з Іраном та РФ.
Візит Путіна до Пекіну запланований на останню декаду травня може продемонструвати нам повну підтримку Пекіном зазіхань Путіна на Україну (а тепер вже і Придністров’я) .
Одним словом, Україну чекають дуже непрості часи, і як переконаний Ігор Черняк, нам не обійтися без трансформації – служби в Армії й самих Сил Оборони та ЗСУ:
Спочатку дрони зʼявилися на полі бою.
Потім дрони змінили поле бою.
Зараз дрони формують поле бою.
А вже завтра – дрони, власне, і складатимуть саме поле бою.
Зе фʼюче із камінг.Але не на виставках в Абу-Дабі.
Чи відосах з Пекіну чи Токіо.
Майбутнє сьогодні тестується під Констахою, де НРК штурмує та знищує особовий склад ворога.
Майбутнє вже настало у небі над Харковом, де перехоплювачі автономно виходять в район цілі, самостійно її виявляють та знищують.
Автономність безпілотних систем буде зростати до тих пір, поки не стане абсолютною.
Ну або, якщо говорити коректно – абсолютною в межах визначених параметрів.
ШІ, який на сьогодні все ще є допоміжним інструментом та сприймається як корисна «утілітка» - стане основою всього.
Основою аналізу, прогнозування та планування.
Роль людини на полі бою також остаточно зміниться.
Забезпечити роботу дронів: запуск, обслуговування, заміну.
Забезпечити функціонування інфраструктури для роботи дронів.
Основне завдання штабу будь-якого рівня - забезпечити наповнення масиву даних відповідної моделі ШІ достовірною та актуальною інформацією.
Алгоритми врешті-решт переможуть статути та доктрини.
Не тому, що статути та доктрини - якісь не такі чи погані.
А просто тому, що статути та доктрини - це про вчора, а алгоритми - це про сьогодні.
І про завтра, якщо ми, звичайно, хочемо в тому завтра жити.
Така війна вимагатиме зовсім іншого кадрового підходу.
Вже вимагає, насправді.
Вимагає політики «людського капіталу». Поняття, яке, власне й складається всього з 2 базових елементів: люди та капітал.
Не особовий склад.
Не мобілізаційний ресурс.
А – люди і капітал.
Політики, за якої інженер-раідофізик з 15-річним досвідом та алкоголік (теж з 15-річним стажем) дядя Вася із сусіднього будинку мають для Сил оборони різну цінність. Бо вони дійсно, бляха, мають різну цінність.
Політики, за якої відправка цінного IT-фахівця чи досвідченого радіоінженера в штурм, буде справедливо кваліфікуватися як діяння, що підриває обороноздатність держави.
Політики, яка націлена на результат, а не на формальну реалізацію правил, зміст та сутність яких вже давно ніхто навіть не пам’ятає.
Мені не подобається гасло: «Служити будуть всі!».
Бо, по-перше, це – піздьож і всі служити точно не будуть.
По-друге, в цьому гаслі є знецінення тих, хто служить. Бо ті, хто служать, виходить – ніякі не особливі, просто вони вже служать, а ті інші – ще поки ні.
Мені більше імпонує інший підхід.
Військова служба – це для обраних.
Військова служба – це для найкращих.
Військова служба – це привілей.
ЗСУ має стати найбільш привабливим роботодавцем в країні.
Особливо, для молоді.
Служба в ЗСУ – має бути запорукою для успішної карʼєри.
ЗСУ мають конкурувати за кадри з топовими приватними компаніями.
ЗСУ мають «хантити» світлі голови та світлі уми з найкращих ВНЗ не лише України, а й всього світу.
Розумію, те, що я пишу зараз звучить трохи шизофренічно.
Але зараз саме час змінювати підходи.
Глобально змінювати.
Бо структура і принципи формування збройних сил – це «надстройка», але в нас вже давно змінився «базис» - тобто саме поле бою.
Саме тому потрібно переходити від феодально-рабовласницького стану до зародків вільного капіталізму.
Не можна продовжувати «натягувати» арахаїчний ШПК-шно аналоговий устрій війська на сучасне цифрове поле бою.
Захист прав (в тому числі майнових) інтелектуальної власності військовослужбовців-винахідників;
Гарантування права на зміну місця служби в межах ЗСУ;
Можливість суміщення військової служби з іншими видами діяльності (в тому числі - підприємницької);
Можливість звільнення з військової служби для виконання функцій державного управління в порядку просування (а не через ВЛК, коли умовно потрібно призначити послом);
Фінансове стимулювання винахідників та розробників в межах ЗСУ.
Це лише базові тези. Тези, що, безумовно, потребують доопрацювання та обговорення.
Але саме цю дискусію я хотів би зараз бачити.
Саме ці питання хотів би, щоб зараз обговорювали ті, хто готує та приймає відповідні рішення.
Однак, натомість, я читаю в новинах про додаткові 10 тисяч щомісячної винагороди за укладання контракту.
Ну, заєбісь.
100 літрів соляри.
4 кг помідорів і 2 чупа-чупса.
Це точно – не ті докорінні зміни, яких ми, насправді, потребуємо.
Всі потребують.
Бо світ змінюється.
Війна змінюється.
І армія має змінюватися.
У принципах, правилах і підходах.
У цінностях та у формі устрою.
Бо адаптивність – це теж сила.
Саме та сила, яка забезпечує виживання виду.
Якщо, звичайно, вірити Чарльзу Дарвіну…
Радіо Трек: НОВИНИ