Таємниця радянських багатоповерхівок: чому будинки мали 5 або 9 поверхів і де жити краще
Архітектор пояснив, в яких краще жити
Більшість будинків, які стоять на вулицях пострадянських міст, були побудовані в період СРСР. І можна помітити, що поверховість у них, в основному, двох видів - або п'ять, або дев'ять.
Член Національної Спілки Архітекторів України, архітектор Валентин Погорілий в коментарі УНІАН розповів, чому в будинках 9 поверхів та 5, а також який варіант найбільш вдалий для життя.
Коли почали будувати 5 поверхівки
За словами Погорілого, все залежить від того, про які саме п’ятиповерхові будинки йдеться. «Сталінки» почали будувати у 20-30-х роках XX століття. Вони цегляні. А сучасніші споруди на п’ять поверхів – «хрущовки» (можуть бути як цегляні, так і панельні), зводили, починаючи з 50-х років, коли потрібно було швидко і багато набудувати житла після Другої світової війни.
Поверховість будинків, каже експерт, встановлюється згідно з Державними будівельними нормами. Будівельні норми встановлювали граничну висоту підйому без ліфта, що на практиці зазвичай відповідало п’яти поверхам (приблизно 14-15 метрів).
«Хоча за радянських часів у деяких »сталінках« був ліфт. У таких будинках зазвичай мешкала партійна еліта, тому вони були набагато якісніші, аніж »хрущовки".
Архітектор каже, що ДБН (Державні будівельні норми - ред.) в основному створюють архітектори-вчені на основі наукового аналізу. Більшість людей, підіймаючись сходами, легко долають відстань до четвертого поверху, на п’ятий – сили вже на межі, а на шостий-сьомий вже важко підніматися. Тобто таку поверховість обрали з огляду на фізичні можливості людини.
Згідно з новими Державними будівельними нормами, зараз без ліфту можна будувати споруди, які мають чотири поверхи. А п’ятиповерхівку дозволено споруджувати за умови, що п’ятий поверх буде мансардним і разом з четвертим утворюватиме двоповерхову квартиру.
Чому в радянські часи будинки будували висотою 9 поверхів, а не 10 чи 8
Погорілий пояснив, чому в СРСР не будували будинки вище 9 поверхів. За його словами, у СРСР перші дев’ятиповерхові будинки почали будувати у 60-70 роках. Будівництво споруд саме з такою поверховістю пов’язане з тим, що з’явилася можливість – техніка і технології, які дозволили будувати високі споруди. Зокрема, у Союзі з’явилися висотні крани:
«Будівництво дев’ятиповерхових будинків також пов’язане зі змінами ДБН та містобудівного законодавства».
Експерт каже, шо у проектуванні є поняття «голуба лінія» – це лінія обмеження максимально допустимої висоти забудови. Там, де вона висока згідно з містобудівним законодавством, можна будувати висотки, а в інших зонах поверховість обмежена.
Панельні будинки СРСР 9 поверхів, на думку Погорілого, принципово відрізняються від п’ятиповерхівок наявністю ліфта.
«А якщо брати саму конструкцію, фундамент, то у Радянському Союзі споруди будували з великим запасом – до прикладу, фундамент п’ятиповерхівки міг витримати і дев’ять поверхів» - зазначає фахівець.
Архітектор додав, що нові будинки, збудовані на продаж, з такими великими запасами міцності зазвичай не будують, бо розраховується економічна доцільність, і замовники уникають зайвих витрат.
Що краще - панельні будинки СРСР 9 поверхів чи 5 поверхів
Погорілий каже, що враховуючи ту ситуацію, яка склалася станом на зараз, то жити однозначно краще у п’ятиповерховому.
Він зазначає, що у дев’ятиповерховому будинку є ліфт, а це механізм, він ламається, і йому потрібне технічне обслуговування.
«А якщо ще взяти до уваги відключення електропостачання чи інші фактори, то близько 10% часу загалом ліфт може не працювати. На мою думку, взагалі краще жити у триповерховому будинку: чим менше поверхів, тим менша щільність населення у мікрорайоні і тим комфортніше там мешкати» - додає експерт.
Радіо Трек: НОВИНИ