Справжнє різдвяне диво: родич рівнянки отримав посилку з ліцею №15, яку вона пакувала навмання для військових

«Коробка тепла» випадково знайшла рідного адресата

У школах Рівного проводили благодійні акції і готували «Коробки тепла» для наших захисників. До цієї доброї справи долучилася рівнянка Inna Vorobey, чий син відвідує ліцей №15.

Коробки пакували і відправляли не конкретним військовослужбовцям, а просто, як кажуть, рандомно.

Виявилося, що посилка, яку вона пакувала разом із сином, потрапила у руки її племінника.

Про цю щасливу історію рівнянка написала на своїй сторінці у Фейсбуці. Зокрема, вона опублікувала такий допис: 

Привіт, хочу поділитися власною історією

Розпочну з того, що маю родину у Харкові. Через відстань, племінника Діму, я бачила раз в житті. Любомир, взагалі, свого брата не бачив ніколи. Спілкувалися ми через соцмережі, не часто. На початку війни зідзвонювалися, я кликала Діму на Захід України, але він пішов до ЗСУ, а сім'я переїхала трохи далі від Харкова, бо житло їхнє знищили.

А ми, бувши у Рівному, допомагаємо наблизити Перемогу при школі Рівненський ліцей 15, ще з того року, робимо окопні свічки. А нещодавно збирали класом «Коробки тепла». Діти кожен приніс коробку, малювали малюнки, робили ангелочків з фетру. Дорослі допомогли з вмістом — купили смаколики, консерви, шкарпетки. Так, щоб і приємно, і корисно. Знаю, що зараз багато хто збирає ці коробки. Сама люблю подивитися фото інших, бо цікаво собі взяти щось на замітку. Бачила вміст безлічі коробок.

І чи можете ви уявити, якими круглими були мої очі, коли зайшовши в Дімину сторіз, я бачу саме НАШУ Коробочку тепла, з підписом «Дякую вам дітки» ?

Коробку, яку ми передавали навмання, бо не має чужих, всі вони наші і рідні коробку, про яку думала, що може і не доїде, бо всяке буває...

Коробку, про яку, хтось із з вас скаже - та що там такого, щоб про це писати...

Пишу Дімі:

- Серйозно? Ти де це взяв?

- Потрапив в лікарню, тут і дали, казали, що з Рівненської області. Мав бути номер, щоб можна було подякувати, але в мене нема, а хотів би...

- Не просто з Рівненської області. А від брата твого, Любомира, разом з тіткою Інною, яка сидить і плаче. Зараз і номер дам, бо як показала і розказала Любомиру, то вже місця собі не знаходить. Не вірить, що так може бути...

Та що казати, я і сама не вірила і ту сторіз кілька раз відкривала і закривала, бо думала, що щось не те, що щось ввижається.

І дійсно. Показує Боженька нам, що ми на вірному шляху. Що в єдності наша сила що потрібно допомагати чим тільки можемо. Що, як складаєш ту коробку, то складай так, ніби це для брата, тата, чоловіка...

Радіо Трек: НОВИНИ