В українській мові є багато милозвучних і навіть веселих слів. Одне з них — «желіпати». Це діалектизм з південно-східних областей, який означає кричати, скандалити або голосно плакати, пише видання Телеграф.
У літературі його можна зустріти так:
-
під час сварки: «Сюди його давай! Хто викрикує? – желіпав посередник» (Панас Мирний);
-
коли хтось сильно плаче: «Невеличку дівчинку Маринку, що желіпала на всі хати, Христя узяла на руки…» (Панас Мирний).
Слово передає не просто дію, а її інтенсивність і емоційне забарвлення. Це дієслово недоконаного виду, має форми желіпаючи та желіпавши, і його можна вживати не лише в літературі, а й у повсякденному мовленні, щоб урізноманітнити мову.