Росіяни зайшли в прикордонне село й вивезли звідти 50 чоловік: Потрібна кадрова Революція?
«Аналізуючи Білецького» (АК)
Якщо «мирної угоди» не буде, то Україні слід зрештою наважитися на те про що вже давно говорить багато військових.
Вочевидь, назріла таки потреба і в заміні Сирського на посаді Головкома, і в оновленні Генштбу, і в військовій реформі, і в перегляді правил Мобілізації.
Сьогоднішні події на Сумщині, де ворог вільно зайшов на нашу територію і вивіз півсотні людей – місцевих мешканців – до Росії, показує, що таки дійсно треба щось міняти.
Кілька днів тому про необхідність змін окремо написав ще Ігор Луценко, апелюючи до резонансної колонки Білецького, яку передрукував The Economist.
Луценко запропонував там досить цікавий – власний рецепт проведення «кадрової революції» серед офіцерського складу у війську»:
...Нам необхідна кадрова революція, каже Білецький. Наше політичне керівництво усунулося від належного управління процесами в армії, і замість того, щоб бути арбітром, давати очки тим, хто їх заробив, влаштувало в секторі оборони бої без правил.
Де кар’єристи зрівняні з героями війни, де реальний досвід чомусь дорівнює вислузі років, звання переважають заслуги і навички.
В результаті маємо хаотичне управління на п’ятому році війни. Що в тилу, що на фронті. Де острівці порядку, організованості і компетентності борються в круговій обороні – з тилу їх атакує популізм, з фронту – росіяни і паркетні невігласи з яскравими погонами.
Білецький каже про переатестацію офіцерів. Я кажу – та дайте кожному з них від руки написати три абзаци тексту на тему сучасної тактики.
Або накажіть описати компоненти ФПВ-дрона, котрий зараз є найпопулярнішою технікою на фронті – розвідка та ураження. І за грамотністю цих абзаців уже можна буде зробити кадрову революцію!
Так, шановний читачу, все так просто, тому що все саме настільки погано.
Технології неможливі окремо від людини. Навпаки, технології – це спосіб поставити людину в центр всього, а домінуючим критерієм бойових дій – співвідношення втрат.
Найкращі технології зараз у тих, хто має найкращих спеціалістів. А найкращі спеціалісти – у тих командирів, котрі для них створили найкращі умови.
Далі, навчання.
Треба врешті почати оцінювати навчання незалежним чином.
Як тільки хтось у нашій країні почне адекватно оцінювати навчання військових, тоді зникнуть питання по недолугості базової підготовки, по фейках замість сержантської та офіцерської підготовки, по слабкості фахової.
Ми воюємо, але здобутий нашою кров’ю досвід ми не можемо передати наступним поколінням воїнів, котрих ми мобілізовуємо в армію.
І все це – дивіться пункт перший, засилля некомпетених керівників в армії. Бо якщо компетенцій немає – то немає чого і як передавати.
Тому – по-перше, оцінювання. По-друге, приватна ініціатива. БЗВП та фахову підготовку на великий відсоток цілком зможуть потягнути приватні навчальні центри.
І, що важливо – це буде коштувати державі набагато дешевше, ніж «державне» навчання.
Радіо Трек: НОВИНИ