РОМАН БАЛАЯН: «ЯК БИ ЦЯ ВІЙНА НЕ ЗАКІНЧИЛАСЯ, НАША СУВЕРЕННІСТЬ УЖЕ Є»

Кінорежисер про Україну, Путіна та Війну

Роман Балаян народився 15 квітня 1941 р. Кінорежисер останнім часом рідко дає інтерв’ю, але майже завжди говорить в них про російсько-українську війну.

Говорить – від самого її початку у 2014 році. Говорить без відстороненої інтонації та «правильних» формулювань. В його словах на цю тему завжди: роздратування, біль і чесність.

«Йде війна – якого біса всі веселяться?», - обурюється він.

 

І в цій фразі – не осуд, а розгубленість, спроба зрозуміти, як можуть одночасно співіснувати дві несумісні реальності: бойові дії на фронті і мирне життя.

Балаян не намагається грати у героїзм. Навпаки, він зізнається, що захоплюється добровольцями, але сам, можливо, не зміг би піти воювати.

Така чесність важливіша за пафос. Бо війна – це не тільки можливий сюжет і тема для кіно. Це те, що оголює людину: хто ти є насправді? на що ти здатен? І де межа між страхом і відповідальністю?

Він говорить про речі, які не дуже хочеться чути: про те, що ми звикаємо до страшного, що не до кінця усвідомлюємо те, що відбувається, що іноді живемо так, ніби війни немає.

Може, для когось це й не зовсім прийнятна реакція на війну. Проте вона чесна. Бо ж війна – це не тільки про фронт. А й про те, що відбувається з нами всередині. І про те, чи здатні ми залишитися людьми.

Ось цитати з його інтерв’ю – напевно, найкрасномовніші й найважливіші.

«Вважаю путіна сатаною. Він дуже непередбачуваний, як і вся російська влада. І весь час так було. А коли до влади ще й цей тип прийшов – то вже верх усього.

 

Тому мало хто міг припустити це, крім тих, хто знав про неминучість повномасштабного вторгнення… сатану тільки Бог може покарати й призупинити все це криваве безумство. путін настільки багато втратив, напавши на Україну, що йому вже все одно, що робити.

 

Він готовий до всього. І з нами, і з Заходом, і з небом воювати. Цього не передбачиш».

«Це – й інформаційна війна. І до повномасштабного вторгнення росія володіла цією зброєю значно краще, ніж ми, там завжди відповідно налаштовували людей.

 

Ось путін відвідав Маріуполь, і в той же день в росії розповіли, що це все зробили ми, що українці розгромили місто. Що ви ще хочете?! І подібне день у день демонструється там.

 

Вони давно зрозуміли силу, ефективність пропаганди. Вони й на Заході, та й по всьому світу ведуть активну інформаційну війну.

 

Безперервно туди вкидається інформація, що це ми в Україні все руйнуємо, усе підриваємо, самі розгромили Бучу, Ірпінь, Бородянку…

 

Нам треба активнішими бути на інформаційному фронті, закидати туди свою, правдиву, викривальну інформацію».

«Війна – це не моя тема. Навіть коли була Перша карабаська війна з Азербайджаном, наприкінці 1980-х років, до мене зверталися з пропозицією щось зняти.

 

Відмовився, сказав, що можу брати участь тільки в питаннях перемир’я, якщо такий час колись наступить. А військові конфлікти, війна – це не моє.

 

Можу знімати про любов, про ненависть. Це ж вічна тема… Господи, можна знімати просто про те, як хлопчик любить дівчинку.

 

А взагалі в Україні сьогодні час для документальних фільмів, для хроніки. Оце насправді дуже важливо».

«Ми досі думали, що є суверенними, а насправді ж це було не так.

 

Адже до всіх нам треба було дослухатися: що скаже Америка, що скаже Захід, що скаже росія.

 

Ніякої справжньої суверенності не відчували. А зараз вона в нас буде, неодмінно. Хоч би як ця війна закінчилася, наша суверенність уже є».

Радіо Трек: НОВИНИ