Правда про павуків та жаб: українці діляться розчаруваннями та захопленнями у Австралії

Розповідають чи є робота тут для наших

Ми звикли до іншої поведінки, - так Алла Сторожук, яка на початку повномасштабного вторгнення виїхала з України до Австралії розповіла про школу, до якої потрапив син. Жінка виїхала в Австралію з сином та донькою за спеціальною гуманітарною візою для українців. Вона діяла лише до 31 липня 2022 року. Чоловік Алли, Олексій захищав Батьківщину у лавах ЗСУ. Та згодом також приєднався до родини, - розповідає RFI.

Кошти, які виплачувала українцям Австралія (місячні виплати становлять 1600 австралійських доларів (приблизно 896 євро) на дорослого і 800 (приблизно 448 євро) на дитину) дозволяли україніцям винайняти своє перше однокімнатне житло у Сіднеї.

Приємним бонусом стало те, що держава, окрім виплат, також надавала українцям, які переїжджали в орендоване житло, побутову техніку (холодильник, телевізор, пральну машинку) та меблі.

А от купити нерухомість українцю із середнім достатком тут дуже важко. Тут будь-яка «діра-квартира» коштує від 750 000 $ і вище. Якщо будинок — то старт від півтора мільйона і вище. Жити забезпечено на дві середні зарплати цілком реально, та ще й відкладати, — додає Олексій, чоловік Алли.

Школа

В Австралії діти повинні йти до школи не пізніше ніж у 6 років. Є така градація:

• Початкова школа (Primary school) — 0–6 класи.
• Середня школа (Secondary school) — 7–10 класи.
• Старша середня школа (Senior secondary school) — 11 і 12 класи.

Усі діти, для яких англійська не є рідною, спочатку проходять інтенсивний курс із мови та базовий зі шкільних предметів.

Старший син Микола швидко закінчив ці курси й пішов у державну школу. Але скажу чесно: учні там поводилися доволі вільно, така собі вседозволеність.

 

Ми звикли до іншої поведінки дітей у школах. Тому я вирішила швиденько перевести сина в ортодоксальну школу — там суворіше.

 

З донькою було простіше: вона одразу пішла тут у перший клас. Виявилося, що директорка її школи має українське коріння.

 

Тож заради Ясі вона в перший день знайомства прикріпила синьо-жовтий бантик на блузку та зверталася до нас українською, — пригадує Алла.

Але головна складність для родини була в тому, що в Австралії зима тоді, коли в Україні літо. Тобто навчальний рік починається у лютому, а завершується в листопаді. Літні канікули тривають лише півтора місяця, міжсеместрові — по два тижні.

Медицина

Що здивувало — виклик швидкої допомоги платний і дуже дорогий — до тисячі доларів. Тому всі їдуть власним ходом до госпіталю. По приїзді черговий лікар визначає, наскільки ти пріоритетний пацієнт, і вже потім або забирають відразу, або сидиш годинами в залі очікування.

У чоловіка були камені в нирках. Я привезла його до лікарні машиною. На місці нас прийняли, визначили пріоритетність, дали знеболювальне й відпустили назад у зал очікування.

 

Ми дуже здивувалися, але в Австралії так. Тож сиділи й чекали. Приміром, моя сестра, коли народила, вже на другий день пішла додому. Ніхто у лікарнях не затримується, — розповідає Алла Сторожук.

Їжа

Ми взагалі родина невибаглива у продуктах, але от курятина і свинина відверто розчарували — несмачні, просто ніякі. Щоб їх їсти, потрібно при готуванні додавати купу спецій.

 

Що здивувало — то невисокі ціни на продукти та м’ясо зокрема. До прикладу: умовно, зарплата в Україні — 5000 одиниць і тут — 5000 одиниць. То кілограм м’яса у Сіднеї коштує 10 одиниць, а у Києві — 150, а нині може вже й 300. Овочі та фрукти — смачні, молочні продукти — теж. І гречка є, молдовська.

 

Ну зрозуміло, що її купують переважно українці. А от національної кухні, як такої, в Австралії немає. Країна відносно молода, та й заселена переважно емігрантами, — розповідає українка.

Природа та клімат

Клімат у Сіднеї помірний: влітку немає спеки, а взимку — холоду. Що цікаво, у квартирах відсутня центральна система опалення. Встановлюють кондиціонери й ними обігріваються взимку. А ще дуже люблять уггі — вдома тільки їх і носять, — говорить Алла.

Кенгуру — це чи не перше, що спадає на думку, коли говорять про Австралію. Відео, де ці велетенські тварини атакують людей, ширяться соцмережами по всьому світу. Алла спростувала ці вірусні відео:

У Сіднеї кенгуру по місту не бігають, людей не атакують, павуки й жаби в унітазах не сидять. Живу вже четвертий рік і жодного разу не бачила отруйних павуків не те що у своїй квартирі, а й навіть у місті.

 

Так, є рекомендації перевіряти гаражі й мати протиотруту від павуків. За містом, у національних парках, яких тут дуже багато, уся ця екзотична живність, звісно, присутня, живе й радіє життю. Але до містян не лізе, — розповідає Алла.

Робота для українців в Австралії

Якщо знати англійську на рівні B1 і вище — із роботою проблем не буде. Однак потрібно зважати на специфічний австралійський акцент. Олексій Сторожук говорить, що найбільша складність для нього після приїзду до Австралії була саме розібратися з акцентом, тож навіть був змушений наймати репетитора, хоча раніше вів бізнес з американцями.

Сторожук разом з іншим українцем із Чернігова скооперувалися й організували невеликий будівельний бізнес. Сідней — величезний мегаполіс, але забудова переважно низькоповерхова: один-два поверхи. Житловий фонд дуже старий, а люди заможні, тож навіть найпростіші роботи оплачуються досить добре.

Ми з партнером будуємо дерев’яні тераси. Сіднейці дуже люблять відпочивати на задніх подвір’ях своїх будинків на терасах із підлогою зі штучного чи натурального дерева.

 

Ось ці тераси ми і робимо. Зробили сайт, запустили рекламу, отримуємо замовлення — робота є. Попри щільну конкуренцію, замовлень вистачає. 10 000 доларів за терасу — це нормальний середній чек. Робили і за 30 000 доларів.

 

До речі, я не відчув жодного втручання держави у свою діяльність, жодних перевірок., — розповідає Сторожук.

До речі, будівельники в Австралії заробляють настільки добре, що нерідко навіть адвокати йдуть працювати в цю сферу. Сантехніки взагалі вважаються заможними людьми, додає Алла Сторожук. Традиційно затребувані й українські майстри індустрії краси. А от підтвердити український диплом в Австралії дуже складно.

Алла ж знайшла роботу у сфері догляду за літніми людьми. У Сіднеї діє державна програма, яка допомагає пенсіонерам якомога довше залишатися вдома й уникати переїзду до будинку для літніх. Саме таким людям і допомагає Алла. До її обов’язків входить транспортний супровід: відвезти, наприклад, до лікаря, супроводити на прогулянці, організувати виїзд чи просто пройтися разом. Також це може бути допомога із закупівлями.

Радіо Трек: НОВИНИ