Немає грошей на зарплату або вас відправляють у відпустку за власний рахунок – чи законно це?

Найпопулярніші питання та відповіді на них від Мінекономіки

Чи звільняє війна від обов’язку вчасно і в повному обсязі виплачувати зарплату? Чи може роботодавець відправити під час війни працівника у неоплачувану відпустку? Чи може роботодавець не надати відпустку?

На ці та інші запитання дали відповідь у Мінекономіки.

Якщо підприємство не може функціонувати через війну, чи може роботодавець пропонувати працівнику писати заяву на відпустку, щоб не платити зарплату?

Законодавством про працю не передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця.

Оформлення відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. 25 та 26 Закону України «Про відпустки» є правом, а не обов’язком працівника.

При цьому надання відпусток, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки», здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку за ініціативою працівника, а надання відпусток, передбачених ст. 26 вищезгаданого закону, здійснюється за згодою сторін.

Чи діє норма про відповідальність за несвоєчасну оплату праці у регіонах, де тривають бойові дії?

Торгово-промислова палата України повідомила про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24 лютого 2022 року (лист ТПП від 28.08.2022 № 2024/02.0-7.1).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

 

З огляду на це, в умовах воєнного стану положення ЦК щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання має застосовуватися і до зобов’язань за трудовими відносинами.

Разом з тим у Міністерстві звертають увагу, що звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин (непереборної сили) не звільняє від виконання самого зобов’язання. Тобто, щойно проблема буде усунена, гроші повинні виплатити.

Наголошується, що роботодавці повинні вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Якщо людина хоче взяти відпустку, щоб поїхати в інший регіон, чи може роботодавець не надати їй відпустку і не відпустити?

Надання відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки» здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку за ініціативою працівника, а надання відпусток, передбачених ст. 26 цього закону здійснюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

 

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

При цьому, щорічні відпустки за бажанням працівника у зручний для нього час надаються:

  • особам віком до 18-ти років;
  • особам з інвалідністю;
  • жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
  • жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
  • одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
  • дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
  • ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
  • ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
  • батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
  • в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Водночас, в умовах воєнного часу роботодавець має право відмовляти працівникам, задіяним до робіт з підтримання критичної інфраструктурі та життєзабезпечення, у випадках, коли це прямо не заборонено законом.

Однак відмова у наданні працівнику відпустки має бути пов’язана з необхідністю виконувати певний обсяг робіт, який спрямований на забезпечення безпеки та обороноздатності держави.

В інших випадках навпаки - доцільно надавати працівникам за їх бажанням щорічні, соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати.

У якому випадку рахується простій і яка зарплата в такому випадку?

Відповідно до ст. 34 КЗпП простій – це зупинка роботи, викликана відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до 1 місяця.

Відповідно до ст. 113 КЗпП про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

У випадку виникнення простою не з вини працівника доцільно оформити:

акт простою, в якому зафіксувати обставини, внаслідок яких виник простій, дату виникнення простою тощо;

наказ власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів (працівників), на які поширюється простій, у випадку, якщо простій не поширюватиметься на все підприємство, а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою.

У разі оголошення простою на підприємстві, установі, організації оплата праці здійснюється на умовах, визначених колективним договором або організаційно-розпорядчим актом роботодавця, але не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) відповідно до ст. 113 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до постанови Кабміну від 07.03.2022 №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» надане право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Крім того, рекомендовано керівникам органів місцевого самоврядування застосовувати положення п. 1 цієї постанови та здійснювати його виконання в межах фондів заробітної плати, передбачених у кошторисах відповідних органів, підприємств, установ та організацій.

Яка процедура оформлення у разі неможливості функціонування підприємства або його частини?

Якщо у зв’язку з воєнними діями підприємство не може функціонувати або якщо неможлива робота частини структурних підрозділів, або організація роботи окремих працівників – роботодавцю необхідно оформлювати простій відповідно до ст. 34, 113 КЗпП.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 113 КЗпП про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити в Facebook