Не «вірьовка»: як правильно українською назвати те, чим зв’язують речі

Багато українців кажуть неправильно

Слово «вірьовка» не вважається нормативним для літературної української мови. У словниках його можна зустріти з позначкою «розмовне», а походження слова пов’язують із можливим запозиченням від російського «веревка». Літературним українським відповідником є слово «мотузка», повідомляє 24 Канал.

Водночас форма «вірьовка» досить міцно закріпилася в повсякденному мовленні. Її поширенню сприяв тривалий вплив російської мови, а згадки про це слово можна знайти навіть у творах українських класиків.

- Щось теліпається на шиї у коня! Коли ж дивиться – вірьовка, - писав Григорій Квітка-Основ'яненко.

Схожа ситуація склалася і в спортивній термінології. У документах, правилах змагань та технічних вимогах, що стосуються альпінізму, скелелазіння й спортивного туризму, слова «мотузка» та «вірьовка» тривалий час могли вживатися як синоніми. Подекуди таке використання збереглося й нині.

Чому правильно говорити «мотузка»

Слово «мотузка» має давнє праслов’янське коріння. Його основу «мотуз» пов’язують із давніми дієсловами motati та vęzati.

Тому нормативними в українській мові є вислови на кшталт: «мотузка порвалася», «зв’яжи це мотузкою», «дитина тягнула за мотузку».

Залежно від характеристик виробу — його товщини, довжини, плетіння та призначення — можна використовувати й інші українські назви. Серед них: «шнур», «шнурок», «шворка», «канат», «мотуззя», «повороззя» та «очкур».

Радіо Трек: НОВИНИ